Бондар Василь Васильович – прозаїк, літературознавець, журналіст, громадський діяч. Народився 15 січня 1954 р. в с. Теліжинці Тетіївського району Київської області. У рідному селі закінчив середню школу, працював на цегельному заводі, у сільському клубі.
    Перші твори (вірші) опублікував у 1970 р. в тетіївській районній газеті «Ленінські заповіти». У 1980 р. закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка. Працював завідувачем відділів та заступником редактора у кіровоградських газетах "Молодий комунар", "Вечірня газета", кореспондентом-організатором Бюро пропаганди художньої літератури Спілки письменників, головним редактором Центрально-Українського видавництва.
    У 1990-х рр. брав активну участь у діяльності Народного Руху України. У 1995-2015 рр., з листопада 2016 р. і понині - голова Кіровоградської обласної організації НСПУ. Друкувався у часописах: «Україна», «Дніпро», «Вітчизна», «Авжеж», «Кур'єр Кривбасу», «Вежа», «Літературна Україна», «Степ» та ін.
    Ряд творів увійшли до збірників: «Вітрила-83», «Оповідання-86», «Свята вода» (1993), «Десять українських прозаїків. Десять українських поетів» (1995), «Українська література сьогодні» (2002), «Тарас Шевченко у моєму житті» (2004). Автор книг прози «Одвідини» (1994), «Смарагдові китиці у воді» (2001), «Камінь від хандри» (2013), «Візит ввічливості» (2016), літературознавства «У пошуках слова значущого» (2008), «У пошуках слова» (2020); автор-упорядник художньо-документальних книг «Голоси із 33-го» (1993), «Час чорного ворона» (1995), «Ми, переможені Чорнобилем» (1996), «Сповіді з-за грат» (1997), «ОST – тавро неволі» (2000), «Рух. Початок» (2014), книги про таїну творчості «Письменництво: важкий хрест чи лавровий вінець?» (2010), 6-томного видання «Реабілітовані історією. Кіровоградська область» (2004-2013), 2-томної хрестоматії творів письменників Приінгулля «Блакитні вежі» (2011), антології «Шевченкіана степова» (2005).
    Заслужений журналіст України (2007). Лауреат премій: обласної краєзнавчої імені Володимира Ястребова (1997), обласної літературної імені Євгена Маланюка (за книгу прози «Смарагдові китиці у воді», 2002), імені Дмитра Нитченка (2007), імені Михайла Стельмаха (2009, Вінниця). Редактор літературного часопису «Вежа».
    Член Спілки журналістів України (1985), Національної спілки письменників України (1995). Член Президії і Ради НСПУ.
    Мешкає у м. Кропивницькому (раніше – м. Кіровоград).