o_u.JPG (24074 bytes)


o06.jpg (19448 bytes)


    Погрібний Віктор Олексійович - поет, прозаїк, публіцист, сатирик, громадський діяч. Народився 5 серпня 1935 р. в с. Матусівці Великовисківського району Одеського округу ( нині с. Матусівка Маловисківського району Кіровоградської області).
Навчався в Мар'янівській, Великовисківській та середній школі № 4 м. Кіровограда.
    Закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка (1958). Після закінчення університету працював у колгоспі їздовим, причеплювачем. Згодом був власкором республіканських газет «Молодь України», «Сільські вісті», «Літературна Україна».
    З 1966 по 1975 р. редактор кіровоградської обласної газети «Молодий комунар», з 1979 по 1998 р. – літпрацівник, завідувач відділу, заступник, перший заступник редактора обласної газети «Кіровоградська правда».
    Автор численних публіцистичних статей, нарисів, художньо-документальних оповідей, памфлетів та фейлетонів, понад 50 теле- та радіопередач з проблем екології, збереження рідної мови, духовності.
    Друкується з 1957 р. Автор численних публікацій в республіканських часописах «Вітчизна», «Дніпро», «Київ», «Зміна», «Літературна Україна», «Вежа» та ін.
    Автор книг поезії: «Напис на шибці» (1993), «Прости мій гнів» (2006), «Знайдений зошит»; публіцистики «Жертовне вогнище» (1995), «Серед українців» (2004); прози «Царина» (2003), «Гуща» (2013); гумору й сатири «Маркове пекло» (2005); автор текстів фотоальбомів «Нескорений “Спартак”» (1982), «Кіровоград» та інших видань.
    За відкриття свідчень про діяльність в роки Великої Вітчизняної війни патріотичної молодіжної організації «Спартак», яка діяла на території Голованівського району, разом з живими спартаківцями сфотографований біля Прапора Перемоги в музеї Збройних Сил СРСР у Москві (1975).
    Окремі твори увійшли до колективних збірок, альманахів, антологій, хрестоматій: «20 х 20. Письменники сучасної Кіровоградщини» (2004), «Шевченкіана степова» (2005), «Євшан» (поезія, 2000), «П’яте колесо» (гумор, 2002); «Золоте поле» (2009), «Блакитні вежі» (2011).
    З 1969 р. – керівник Кіровоградського обласного літературного об’єднання «Степ». Неодноразово обирався депутатом Кіровоградської обласної ради.
    Ініціював відновлення статусу села Арсенівка, де народився І. К. Карпенко-Карий : домігся прокладення асфальтового шляху, встановлення пам'ятних знаків, відкриття музейно-природного заповідника «Батьківщина Карпенка-Карого» (1992).
    Став ініціатором створення обласної організації «Зелений світ» (1989), заснував літературний фонд «Відродження» (1992), на кошти якого видано близько 100 книг літераторів Кіровоградщини та літературно-мистецький журнал «Степ», працюючи у ньому головним редактором.
     Член Національної ради Конгресу української інтелігенції та голова його обласного відділення.
    Лауреат премій: обласної комсомольської імені Юрія Яновського (1974), республіканської літературно-мистецької імені Івана Нечуя-Левицького (1996), літературних: обласної імені Євгена Маланюка в номінації «Літературознавство та публіцистика» за книгу «Серед українців» (2004), імені Остапа Вишні за книгу «Маркове пекло» (2008), імені Олеся Гончара за книгу «Куща» (2015).
    Заслужений журналіст України. Нагороджений орденами «Знак Пошани», «За заслуги» 2 ступеня; медаллю «За трудову відзнаку»; Почесними грамотами Національної спілки журналістів України, Національної спілки письменників України та її Почесним Знаком.
     Член Національної спілки журналістів України, Національної спілки письменників України (1996).
     Мешкає в Кіровограді.