Оверченко Костянтин (Кость) Гаврилович – поет, перекладач, громадський діяч. Народився 22 травня 1920 р. у м. Новогеоргіївську (нині м. Світловодськ Кіровоградської області).
    Вірші писав з дитинства, деякі з них були надруковані в дитячому журналі «Жовтеня», в газетах Києва, Полтави. Листувався з Павлом Тичиною, Петром Панчем, Леонідом Первомайським.
    У 1939 р. став студентом філологічного факультету Дніпропетровського університету. У 1940 р. призваний на військову службу, яка проходила на острові Саарема (Естонія).
    Під час Великої Вітчизняної війни воював у Прибалтиці. Потрапив у полон, перебував у концтаборі Саласпілс, з якого здійснив втечу. Пізніше воював у латвійському партизанському загоні.
    Після війни оселився в м. Єлгава (Латвія). Працював у повітовому суді, пізніше очолив міську бібліотеку, якій віддав майже п’ятдесят років життя.  Досконало оволодівши латиською мовою, став займатися літературними перекладами.
    Переклав українською мовою твори Артура Лієлайса («Каравели виходять в океан», 1971), «Латиські народні казки» (1978), повісті Лаймона Вацземнієкса «Лівсальські хлопчаки» (1980), детективні повісті Андріса Колберга, Віктора Лагдзиня.
Автор поетичних збірників: «О, як тоді співали солов’ї» (2005), «Я родом звідти, де Дніпро тече» (2006), «Так непомітно одійшла весна», «Латвія поетична» (2008), «Якщо ти українець – українцем будь» (2011).
    Вірші та переклади Костя Оверченка друкувалися в газетах «Літературна Україна», «Молодь України», «Кіровоградська правда», «Народне слово»; в журналах «Вітчизна», «Дніпро», «Барвінок», «Сузір’я», «Малятко», «Перець», «Степ», «Вежа» та інших виданнях.
    Автор літературних передач для українського радіо, присвячених творчості латиських письменників Віліса Лаціса, Андрейса Упіта, Анни Кемпе та багатьох інших.
    Лауреат Кіровоградської обласної літературної премії імені Євгена Маланюка в номінації «Переклади» за книгу «Латвія поетична: Поети Латвії в українському перекладі» (2008).
    Активний член українського товариства «Джерело», один із засновників україномовної газети «Вісник». Нагороджений «Бронзовим козацьким Хрестом» ІІІ ступеня за вагомий внесок у розвиток латвійсько-українських відносин.
     Член Кірвоградського обласного літературного об’єднання з 1948 року.