Шурапов Володимир Петрович - поет, прозаїк, перекладач, публіцист, театрознавець. Народився 3 жовтня 1928 р. у м. Зінов'євську (згодом – м. Кіровоград).
    Вчився у Кіровоградській СШ № 14, працював на заводі «15 років Жовтня», водієм у «Союз заготтранс». Служив у десантних військах (1950-1953). Закінчив історичний факультет Одеського державного університету ім. Іллі Мечникова (1962).
    Працював журналістом (1962-1968), старшим редактором Кіровоградської обласної студії телебачення (1968-1974), помічником голови Кіровоградської обласної ради (1974-1991).
    З 1993 по 2013 рік – керівник літературно-драматургічною частиною Кіровоградського академічного      обласного українського музично-драматичного театру ім. М.Л. Кропивницького, дослідник його історії.
    Автор книг: «Мої лелеки» (1992), «Ніч над Інгулом» (1993), «Гавроші із Балашівки» (1995), «Симфонія душі» (1997), «Кіровоград, обласний український музично-драматичний театр ім. М.Л. Кропивницького» (1998, 1999), «Театру Марка Кропивницького – 120» (2002), «Про що мовчить сцена» (2002), «Єлисаветградський Сусанін», «Земний уклін тобі, солдате...» (у співавторстві з Р. Федосеєвою, 2003-2005), «Синьйор Монтеккі» (2003), «Благословенний рік Мельпомени ? або Знак долі» (2004), «Театр Марка Кропивницького: минуле і сучасне» (2004), «Ти за мене, любове, молись» (2005), «Роздуми над прірвою життя» (2006), «Пьянящий зов» (2006), «Як нам болить за тебе, Україно...» (2008), «Одкровення» (2009), «Вітер ностальгії» (2009), «Марко Кропивницький та його спадкоємці» (2010), «Штрихи років» (2011), «Відверта розмова» (2012).
    Автор понад 150 пісень і романсів (композитори: К. Шутенко, М. Стецюн, А. Пашкевич, Ю. Ямко, Я. Лукшевиць, Н. Нусбаум, Е. Явір та ін.).
    Підготував близько 40 статей про видатних діячів театрального мистецтва Кіровоградщини для Енциклопедії Сучасної України.
    Лауреат премій: обласної краєзнавчої імені Володимира Ястребова (2003), «Телерадіожурналістика» (2004), Національної спілки театральних діячів України (2008), журналістської імені Володимира Винниченка газети «Народне слово» (2009), обласної літературної імені Євгена Маланюка в номінації «Літературознавство та публіцистика» за книгу «Марко Кропивницький та його спадкоємці» (2010).   
    Член Кіровоградського обласного літературного об'єднання «Степ» (1945), Національної спілки журналістів СРСР (1972), Національної спілки журналістів України (2003), Національної спілки театральних діячів України (2007), Ліги композиторів України (1980), заслужений працівник культури України (2012).
     Помер 10 грудня 2021 року у м. Кропивницький (раніше – Кіровоград).