Шкловський Ісаак Вульфович (псевдонім Діонео) – російський прозаїк, журналіст, публіцист, критик, перекладач. Дядько російського радянського письменника В.Б. Шкловського.
   Народився 20 квітня 1864 р. Вчився у Єлисаветградській класичній чоловічій гімназії, Одеському реальному училищі, Харківському університеті.
   Дебютував віршами, оповіданнями, критичними статтями на сторінках одеської періодики (1881), друкувався в «Елисаветградском вестнике». Досконало володів англійською, німецькою, французькою, італійською, іспанською мовами.
   Брав участь в народницькому русі. З 1886 по 1892 р. перебував у засланні в Середньо-Колимську в Якутії, де досліджував життя та побут народів Сибіру, вивчав нові мови, друкувався в «Одесских Новостях» та «Русских Ведомостях».
   «Очерки крайнего северо-востока» І. Шкловського були опубліковані в «Записках Східно-Сибірського відділення Імператорського Російського географічного товариства» (1892).
   З 1893 р. був співробітником «Русских Ведомостей», де розмістив ряд сибірських нарисів, зібраних у книзі «На крайнем северо-востоке Сибири» (1895).
   З 1896 р. – лондонський кореспондент «Русских Ведомостей» та «Русского богатства». Вважався авторитетним спеціалістом з Великобританії у російській пресі. Перший перекладач на російську мову творів Рабіндраната Тагора, з російської на англійську «Записок революционера» П. Кропоткіна.
   Був членом Англо-російського літературного товариства Лондонського Королівського університету, членом-кореспондентом Інституту слов’янознавства.
   Автор книг: «Инквизиция и евреи в Испании в ХV веке» (1896), «Очерки современной Англии» (1903), «Английские силуэты» (1905), «На темы о свободе» (1908), «Рефлексы действительности» (1910), «Меняющаяся Англия» (1914-1915), «Без работы. Родная речь» (1916), «Кровавые зори. Десять этюдов» (1920), «Англия. За пять лет: 1914-1919» (1920), «Пестрая книга. Двенадцать характеристик» (1921), «Ирландские очерки» (1921), «Когда боги ушли» (1923), «Англия после войны» (1924).
    Помер 28 лютого 1935 р.у Лондоні.