Шполянський Амінодав Пейсахович (псевдонім Дон Амінадо) – російський поет, сатирик, мемуарист. Народився 7 травня 1888 р. у міщанській родині.
   Закінчив Єлисаветградську чоловічу гімназію (1906). Вчився на юридичному факультеті Одеського та Київського університетів (1906-1910). Був кореспондентом елисаветградської газети «Голос Юга», висвітлював для неї похорон Л.М. Толстого (1910).
   У 1912 р. переїздить у Москву, де працює помічником присяжного повіреного. Друкується в газетах «Раннее утро», «Утро России»,«Одесские новости»; журналах «Новь», «Красный смех», «Сатирикон», «Новый Сатирикон».
   У 1914 р. мобілізований до армії та відправлений на фронт. У 1915 р. після поранення повертається до Москви. Лютневу революцію 1917 р. зустрів п’єсою у віршах «Весна Семнадцатого года».
   У 1918 р. переїздить до Києва, де співпрацює з газетами «Киевская мысль», «Утро», «Вечер». У 1919-1920 рр. друкується в одеських газетах «Южное слово», «Современное слово», бере участь у діяльності Одеського літературно-артистичного об’єднання.
   У січні 1920 р. емігрує до Франції. Живе і працює в Парижі, де разом з О.М. Толстим створює дитячий журнал «Зелёная палочка», в якому активно друкувалися І. Бунін, О. Купрін, І. Северянін, Саша Чорний, К. Бальмонт та ін. Співпрацює з емігрантськими виданнями: газетами «Последние новости», «Свободная мысль»; журналами «Иллюстрированная Россия», «Сатирикон».
   Автор поетичних збірників: «Песни войны» (1914), «Дым без отечества» (1921), «Накинув плащ» (1928), «Нескучный сад» (1935); збірника оповідань «Наша маленькая жизнь» (1927); книги спогадів «Поезд на третьем пути» (1954).
    Помер 4 листопада 1957 р. у Парижі.