Семененко Олександр Платонович – мемуарист, громадський діяч. Народився 12 вересня 1898 р. Закінчив Єлисаветградську чоловічу гімназію (1915). Вчився на юридичному факультеті Одеського університету. У 1917-1922 рр. співпрацював з Центральною Радою, брав участь у національно-визвольних змаганнях Української Народної Республіки. У 1918 р. редагував першу єлисаветградську україномовну газету «Новий шлях».
    Закінчив Харківський інститут народного господарства (1922).
    З 1925 р. - член Харківської колегії адвокатів.
    У 1937 - 1938 рр. був двічі заарештований органами НКВС як активний діяч української інтелігенції.
   Під час німецької окупації Харкова обіймав посади: заступника обер-бургомістра з юридичних питань, міського голови (обер-бургомістра).
   Після звільнення Харкова радянськими військами виїхав до Німеччини, де в 1944-1945 рр. керував Українською установою з обслуговування робітників, вивезених до Німеччини на примусові роботи. Був членом Українського Національного Комітету, брав участь у формуванні Української Національної Армії (1945).
   Після війни емігрував до Бразилії, де переховувався під чужим прізвищем. У 1960 р. переїхав до США, працював клерком правничої фірми у Нью-Йорку.
   Завдяки О. Семененку при Українській Вільній Академії Наук (Нью-Йорк) був створений фонд Семененка, який досліджував історію України та Голодомору 1932-1933 рр.
    Автор спогадів «Харків…Харків…» (1976).
    Помер 1 червня 1978 р. у Нью-Йорку.