Семененко Олександр Платонович –
мемуарист, громадський діяч. Народився 12 вересня
1898 р. Закінчив Єлисаветградську чоловічу
гімназію (1915). Вчився на юридичному факультеті
Одеського університету. У 1917-1922 рр. співпрацював
з Центральною Радою, брав участь у
національно-визвольних змаганнях Української
Народної Республіки. У 1918 р. редагував першу
єлисаветградську україномовну газету «Новий
шлях».
Закінчив Харківський інститут
народного господарства (1922).
З 1925 р. - член Харківської колегії
адвокатів.
У 1937 - 1938 рр. був двічі заарештований
органами НКВС як активний діяч української
інтелігенції.
Під час німецької окупації Харкова
обіймав посади: заступника обер-бургомістра з
юридичних питань, міського голови
(обер-бургомістра).
Після звільнення Харкова радянськими
військами виїхав до Німеччини, де в 1944-1945 рр.
керував Українською установою з обслуговування
робітників, вивезених до Німеччини на примусові
роботи. Був членом Українського Національного
Комітету, брав участь у формуванні Української
Національної Армії (1945).
Після війни емігрував до Бразилії, де
переховувався під чужим прізвищем. У 1960 р.
переїхав до США, працював клерком правничої
фірми у Нью-Йорку.
Завдяки О. Семененку при Українській
Вільній Академії Наук (Нью-Йорк) був створений
фонд Семененка, який досліджував історію України
та Голодомору 1932-1933 рр.
Автор спогадів «Харків…Харків…» (1976).
Помер 1 червня 1978 р. у Нью-Йорку. |