Флоровський Георгій Васильович - релігійний мислитель, богослов, філософ, історик, діяч екуменічного руху, один із засновників Всесвітньої ради церков. Народився 9 вересня 1893 р. у родині православного священика.
   1894 р. сім’я переїхала до Одеси, де батько Флоровського одержав місце настоятеля кафедрального собору та ректора Одеської семінарії. З золотою медаллю закінчив 5-у (напівкласичну) державну гімназію м. Одеси (1911).
   У 1916 р. закінчив історико-філологічний факультет Новоросійського університету. Володів шістьма іноземними мовами: англійською, німецькою, французькою, латиною, грецькою, івритом. Обіймав посаду приват-доцента кафедри філософії та психології Новоросійського університету.
   У 1920 р. разом з батьками емігрував до Болгарії, де брав участь у створенні Російського релігійно-філософського товариства. Мешкав спочатку в Софії, потім у Празі.
   Викладав курс історії російської літератури на Російському юридичному факультеті Карлова університету та у Вищому комерційному інституті (1923-1926). Захистив магістерську дисертацію за темою «Історична філософія Герцена» (1923). Магістр Російської академічної групи в Празі (1924). Член «Братерства святої Софії», заснованого у Празі протоієреєм Сергієм Булгаковим.
   У 1926 р. переїхав до Франції. Професор Свято-Сергієвського православного богословського інституту в Парижі (1926-1939, 1947-1948), викладач патрології, догматичного та морального богослов’я. Священик. Член Співдружності святого Албанія та преподобного Сергія. Член товариства «Ікона» в Парижі. Доктор богослов’я Університету св. Андрія в Единбурзі (1937).
Під час Другої світової війни перебував у Белграді та Празі. У 1945 повернувся в Париж.
   З 1948 р. жив і працював у США. Професор догматичного богослов’я, патрології та пастирського богослов’я Свято-Володимирської духовної семінарії в Нью-Йорку. У 1950-1955 рр. - декан Свято-Володимирської духовної семінарії в Нью-Йорку.
   У 1954 р. обраний президентом Національної ради церков у США. З 1956 р. — професор церковної історії в Гарвардському університеті.
   У 1964 р. вийшов на пенсію та переїхав до Принстона, де працював запрошеним професором на кафедрі славістики та богослов’я місцевого університету.
   Автор праць: «Достоевский и Европа» (1922), «На путях: Утверждение евразийцев» (один з авторів збірника, 1922), «Россия и латинство» (один з з авторів збірника, 1923), «Жил ли Христос? Исторические свидетельства о Христе» (1929), «Восточные Отцы IV века» (1931), «Византийские Отцы V—VIII вв.: Из чтений в Православном богословском институте в Париже» (1933), «Переселение душ: Проблема бессмертия в оккультизме и христианстве» (1935), «Пути русского богословия» (1937, 1983), «Bible, Church, Tradition» (1972), «Отцы первых веков» (1993), «Из прошлого русской мысли» (1998), «Избранные богословские работы» (2000).
    Помер 11 серпня 1979 р. у м. Принстоні (США).