Бриль Еліазар Ізраїльович (псевдонім Зонін Олександр Ілліч) – російський радянський прозаїк, літературознавець, критик, письменник-мариніст. Народився 27 вересня 1901р. у родині фотографа. Навчався в Єлисаветградському комерційному училищі. Активний учасник громадянської війни.
   Літературну діяльність розпочав у 1920 р. З 1923 по 1929 р. перебував на партійній та журналістській роботі. Працював завідувачем відділу журналу «Красная звезда», редактором газети «Туркестанская правда», заступником редактора журналу «Октябрь», завідувачем відділу преси Ленінградського міського комітету партії, редактором журналу «Звезда».
   У 1929 р. закінчив літературне відділення Інституту червоної професури. У 1930-1934 рр. на партійній работі на Далекому Сході. Учасник радянсько-фінської війни (1939-1940).
   У роки Великої Вітчизняної війни у званні капітана 3 рангу служив військовим кореспондентом на Балтійському, Північному та Чорноморському флотах, був учасником бойових походів на надводних кораблях та підводних човнах. З кінця війни - кореспондент газети «Красный флот».
   Нагороджений орденами Червоного Прапора, Червоної Зірки, Вітчизняної війни ІІ ступеня, медалями. У 1949 р. був репресований. Перебував у таборах Сибіру та Казахстану. Реабілітований у 1955 р.
   Автор книг: «У истоков пролетарской литературы» (1927), «За пролетарский реализм» (1928), «Образы и действительность» (1930), «Капитан «Дианы» (1930, 1946), «Адмирал Нахимов» (1940), «Воспитание моряка: Первая книга о жизни адмирала С.О. Макарова» (1942), «Поход подводной лодки под командованием капитана 2 ранга Грищенко» (1942), «Две тысячи миль под водой» (1944), «Фёдор Фёдорович Ушаков» (1944), «Морское братство» (1945), «Гвардейский корабль “Стойкий”» (1947), «Гвардейский эскадренный миноносец “Гремящий”» (1947), «Свет на борту» (1948, 1949), «На верном курсе» (1960, 1962), «Морское братство» (1963), «Просоленные годы» (1967).
    Помер 21 лютого 1962 р. у Ленінграді.