Тарковський Арсеній Олександрович – російський радянський поет, прозаїк, перекладач. Народився 25 червня 1907 р. у родині народовольця О.К. Тарковського. Вчився у приватній гімназії М. Крижанівського, трудовій школі № 11, 1-й профтехнічній школі. У 1913 р. разом з батьком і братом відвідав поетичні вечори Ігоря Северяніна, Костянтина Бальмонта, Федора Сологуба.
   У 1925 р. переїхав у Москву. Працював розповсюджувачем книг. Вчився на Вищих літературних курсах (1925-1929). Вірші А. Тарковського вперше опубліковані в 1927 р.
   Працював у газеті «Гудок» (1924-1929), писав судові нариси, віршовані фейлетони, байки під псевдонімом Тарас Підкова. У 1931 р. обіймав посаду старшого інструктора-консультанта з художнього радіомовлення на Всесоюзному радіо, писав п’єси для радіопостановок.
   З 1933 р. займався художніми перекладами на російську мову киргизьких, грузинських, туркменських поетів, трагедій Корнеля.
   За рекомендацією земляка – поета та перекладача Марка Тарловського у 1940 р. був прийнятий до Спілки письменників СРСР.
   Під час Великої Вітчизняної війни служив військовим кореспондентом газети 16-ї Армії «Боевая тревога» (1942-1943). За наказом командуючого І-м Прибалтійським фронтом генерала І. Баграмяна написав пісню «Гвардейская застольная» («Выпьем за Родину, выпьем за Сталина…»), яка користувалася великою популярністю в армії. За участь у бойових діях нагороджений орденом Червоної Зірки. У грудні 1943 р. був тяжко поранений.
   У повоєнні роки продовжував займатися перекладами. Їздив у творчі відрядження в республіки Закавказзя та Середньої Азії, брав участь у декадах національних літератур, зустрічався з поетами та письменниками.
   У травні 1955 р. останній раз відвідав Кіровоград.
   Перша поетична збірка А. Тарковського «Перед снегом» вийшла в 1962 р.
   У 1960-і роки керував поетичною студією при Московському відділенні Спілки письменників, виступав на поетичних вечорах. Автор збірок поезії: «Земле - земное», (1966), «Вестник» (1969), «Стихотворения» (1974), «Зимний день» (1980), «Избранное» (1982), «Стихи разных лет» (1983), «От юности до старости» (1987), «Быть самим собой» (1987).
   Автор книг перекладів: «Сказание о Зохре и Тахире» (1960), «Волшебные горы» (1978), «Стихотворения» Абу-ль-Аля аль-Маарри (1979), «Звезды над Арагацем» (1988).
    Відзначений Державними преміями Кара-Калпацької АРСР (1967), Туркменської РСР імені Махтумкулі (1971).
    Нагороджений орденами Дружби народів (1977), Трудового Червоного Прапора (1987).
    За книгу «От юности до старости» удостоєний Державної премії СРСР (посмертно, 1989).
    Помер 27 травня 1989 р. у Москві.