Тарловський Марк Арійович-Вольфович (Аркадійович) - російський радянський поет, перекладач. Народився 2 серпня 1902 р. у родині працівника друкарні. Віршовані байки почав писати з 1910 р. У 1912 р. разом з родиною переїхав до Одеси, де закінчив гімназію та поступив на навчання до Одеського університету.
    1917—1919 рр. разом з Ю. Олешею, В. Катаєвим, Е. Багрицьким залучився до південно-російської (одеської) поетичної школи. У 1922 р. перейшов з Одеського университету на історико-філологічний факультет Московського державного університету. Написав дипломну работу на тему: «Образ автора в «Слове о полку Игореве», зробив поетичний переклад «Слова» (1939). Брав участь у роботі літературного об’єднання «Никитинские субботники».
   З другої половини 1930-х рр. і до кінця життя як оригінальний поет не друкувався. Працював у секції перекладу з мов народів СРСР при Державному видавництві художньої літератури.
   У роки Великої Вітчизняної війни виконував обов’язки російськомовного літературного секретаря акина Джамбула, був перекладачем його воєнної поезії, зокрема, знаменитого вірша «Ленинградцы — дети мои!...». Перекладав російською мовою твори європейських поетів П.-Ж. Беранже, В. Гюго, Г. Гейне, І. Красицького, М. Конопницької, К. Гавличек-Боровського; класиків поезії Сходу (Навої, Махтумкулі); эпосу «Манас», «Гесер», «Кобланды-Батыр».
    Автор збірок поезії: «Иронический сад» (1928), «Бумеранг» (1931), «Рождение Родины» (1935).
    Не були надрукованими вибрані поетичні збірки «Из трёх книг» та «Борение иронии».
    Помер 15 липня 1952 р. у Москві.