Равич Леонід Йосипович – російський радянський поет. Народився 18 липня 1908 р. Закінчив літературний факультет Ленінградського педагогічного інституту імені О.І. Герцена.
   Перші вірші з’явилися у ленінградському журналі «Юный пролетарий». У 1928 р. в журналі «Новый Леф» (№ 6) був надрукований вірш Л. Равича «Безработный», прорецензований В. Маяковським. Працював учителем та журналістом у Сибіру, Мурманську, Ленінграді.
   У 1930-і рр. написав цикл віршів про Сибір, випустив збірку поезії «Рапорт» (1930), опублікував спогади про В. Маяковського «Полпред поэзии большевизма» (1940).
   Учасник Великої Вітчизняної війни, воював у Ленінградському народному ополченні, в партизанському загоні, був військовим кореспондентом. Друкував сатиричні вірші та фейлетони у фронтових газетах.
   У повоєнні роки писав нариси, вірші. Автор поеми «Чудесная эпоха», повісті «Планира» (1954-1956), поетичних збірників «Избранное» (1958), «Возвращение весны» (1966).
    Помер 24 лютого 1957 р. у Ленінграді.