Гельбах Павло Олександрович (псевдонім Гельбак) – російський радянський прозаїк, драматург, публіцист, журналіст. Народився 17 квітня 1916 р. у родині фармацевта. Закінчив Зінов’євську фабрично-заводську школу № 4. Вчився у будівельному технікумі, медичному інституті, школі морських льотчиків, інституті журналістики. У 1952 р. закінчив ВПШ при ЦК КПРС.
   З 1932 р. на журналістській роботі. Працював у газеті «Батумський робітник», був власкором «Комсомольської правди» в Горькому, Таганрозі, Єйську, Читі, Іркутську, Баку, Тбілісі. 1941 р. обраний секретарем Горьківського обкому комсомолу, працював у апараті ЦК ВЛКСМ (1942-1943). Перші книги «Действующая армия тыла» та «Молодежь в дни Отечественной войны» були видані у 1942 р.
   З 1944 р. мешкав у Вільнюсі. Працював головним редактором газети «Советская Литва» (1944-1947), заступником головного редактора журналу «Коммунист» (1947-1986). З 1948 р. - кореспондент «Літературної газети» у Литві, Латвії, Естонії.
   П.О. Гельбах – перший російськомовний літератор у Прибалтиці, якого прийняли до Спілки письменників СРСР. Організатор і багаторічний керівник російської секції Спілки письменників Литви. Редагував та випускав літературний альманах «Советская Литва». У 1993 р. переїхав на Далекий Схід, мешкав на острові Руський.
   Автор книг: «Мой сверстник» (1959), «Ровесники» (1961), «Дух картошки у костра» (1964), «Ночи бессонные» (1965), «Дни беспокойные» (1970), «Сын чекиста» (1974), «Мы – журналисты» (1974), «…И вся жизнь» (1980), «Наследники» (1981), «Срочно в набор» (1984), «Ехали дрожки…» (1984), «Наташка с острова Русский» (1999), «Напрасно прожитые годы?» (2002).
   Автор п’єс: «Так начинается жизнь», «Источник силы» (1951), «Счастье Карвялиса» (1952), «Крутые ступени» (1953), «Бреднева устраивает сына». Неопублікованим залишився роман «Прерванный полёт».
    Багаторічна дружба пов’язувала П.О. Гельбаха з Арсенієм Тарковським, Семеном Трегубом, Едуардом Межелайтісом.
   Журналістська, письменницька та громадська діяльність П.О. Гельбаха відзначена орденом Трудового Червоного Прапора, двома орденами «Знак Пошани», званням «Заслужений діяч культури Литовської РСР».
    Помер 22 вересня 2008 р. на острові Руський поблизу Владивостоку.