Дорош Юхим Якович – російський радянський письменник, мистецтвознавець. Народився 25 грудня 1908 р. Навчався в Єлисаветградському земському реальному училищі. На початку 1920-х рр. мешкав у Одесі, з 1924 – у Москві.
   Вчився прикладному та образотворчому мистецтву на центральних курсах Асоціації художників революції Росії (1928-1931); одночасно керував самодіяльними колективами, для яких писав одноактні п’єси. Друкуватися почав у 1935 р.
   Під час Великої Вітчизняної війни був співробітником дивізіонної газети, кореспондентом «Литературной газеты». Був членом редколегій журналів: «Знамя» (1954-1956), «Москва» (1957-1958), «Новый мир» (1967-1970).
   Автор книг: «Маршальские звезды» (1939), «Военное поле» (1941), «С новым хлебом» (1952), «Рассказы» (1954), «Деревенский дневник» (1958, 1973), «Дождь пополам с солнцем» (1965, 1973), «Живое дерево искусства» (1967, 1970), «Иван Федосеевич уходит на пенсию» (1971).
    Помер 20 серпня 1972 р. у Москві.