Панич Юліан Олександрович - російський радянський актор, режисер, журналіст. Народився 23 травня 1931 р. в родині військового лікаря. Довоєнне дитинство пройшло у Харкові.
   Під час Великої Вітчизняної війни Ю.Панич разом з матір'ю був в евакуації на Уралі, в Казахстані, Узбекистані. З 1944 по 1945 р. перебував у Кіровограді, вчивсяв у СШ № 6. З 1946 р. родина мешкала в Москві.
   Закінчив Театральне училище імені Б. Щукіна (1954). Був актором московських театрів: імені Ленінського комсомолу (1954), Театру-студії кіноактора (1955-1957); ленінградських театрів: драми імені О.С. Пушкіна (1957), імені Ленінського комсомолу (1961-1965), драми і комедії на Літейному (1965-1966).
   З 1966 р. - режисер Ленінградського телебачення. У 1969-1972 рр. - режисер в об'єднанні «Екран» на Центральному телебаченні СРСР.
   Знявся у шістнадцяти кінострічках: «Педагогическая поэма» (1955), «За власть Советов» (1956), «Кровавый рассвет» (1956), «Разные судьбы» (1956), «Триста лет тому…» (1956), «Всего дороже» (1957), «Ленинградская симфония» (1957), «Степан Кольчугин» (1957), «Кочубей» (1958), «О моем друге» (1958), «Заре навстречу» (1959), «Осторожно, бабушка!» (1960), «Раздумья» (1961), «Новеллы Красного дома» (1963), «Зеленая карета» (1967), «Первороссияне» (1967).
   У співавторстві з дружиною Людмилою зняв повнометражні фільми«"Дорога домой» (1968), «Проводы белых ночей» (1969) та сотню кліпів. Написав книгу спогадів «Колесо счастья. Четыре жизни одного человека» (2006).
   У 1972 р. емігрував з СРСР. Жив у Ізраїлі, США, Німеччині. Під псевдонімом Олександр Виноградов 12 років працював диктором на радіостанції «Свобода» (Мюнхен), де в ефірі вперше прочитав «Жизнь и необычайные приключения солдата Ивана Чонкина» В. Войновича, «Архипелаг Гулаг" О. Солженіцина, «Москва-Петушки" В. Єрофеєва. Працював разом з Віктором Некрасовим, Сергієм Довлатовим, Олександром Галичем.
   Ю. Панич - ініціатор створення в 1990-х рр. «Театрального залу "Свободи"». У постановці 38 радіовистав брали участь знані російські актори І. Смоктуновський, О. Борисов, О. Табаков, І. Чурикова, З. Гердт, М. Ульянов та ін.
    З 1996 р. мешкає у передмісті Парижу Рамбуйє.
    Заслужений діяч мистецтв Росії (1996).