Мельник Петро Іванович (псевдоніми: П.Голота, П.Балаш, Петро Балашівський, Маруся Башличка) - український поет, прозаїк, журналіст, художник. Народився 12 липня 1902 р. Вчився в Єлисаветградській чоловічій гімназії.
   Друкуватися почав на сторінках єлисаветградської періодики у 1918 р. Тут же вийшла перша збірка віршів «Тернистий шлях до волі й освіти» (1921).
   У 1921-1923 рр. відвідував літературний семінар Валерія Брюсова в Московському університеті. Був членом літературних організацій «Плуг» (1922), «Молодняк» (1926).
    У 1930-х рр. репресований. Після реабілітації обіймав посаду редактора газети «Соціалістична Харківщина».
    У роки Великої Вітчизняної війни працював у редакції прифронтової радіостанції «Дніпро».
    З 1944 р. мешкав у м. Снятині (нині Івано-Франківська обл.), де працював секретарем районної газети «Ленінська правда».
   Автор книг: «В дорозі змагань» (1925), «Степи - заводові» (1925), «Будні» (1928), «Паротяг» (1928), «Пісні під гармонію» (1928), «Аль-Кегаль» (1929), «Бруд» (1929), «Дні юності» (1930), «Піонер - частушки» (1930), «Приповістки» (1930), «Сходило сонце» (1930), «Колгоспівські приповістки» (1931), «Трактор» (1931), «Трамваї у ярах» (1931).
   Брав участь в оформленні літературно-меморіального музею Марка Черемшини у Снятині (1949), створив сорок акварелей до творів письменника.
    Помер 8 листопада 1949 р. у м. Снятині Івано-Франківської області.