Баран Євген Михайлович – український літературний критик, літературознавець, есеїст.
    Народився 23 травня 1961 року в селі Джурині Чортківського району Тернопільської області.
   Закінчив філологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка (1984), аспірантуру Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України (1992). Кандидат філологічних наук (1994), доцент кафедри української літератури Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (1998). Заслужений працівник культури України (2014). Почесний краєзнавець України (2016).
    Автор книг літературно-критичних текстів та есеїстики: «Замах на міражі» (1997), «Зоїлові трени» (1998), «Українська історична проза II половини XIX ст. і Орест Левицький» (1999), «Звичайний читач» (2000), «Навздогін дев’яностим» (2006), «Читацький щоденник - 2005» (2006), «Порнографічна сутність правди» (2007), «Наодинці з літературою» (2007), «У полоні стереотипів та інші есеї» (2009), «Тиша запитань» (2011), «Дев’яності навиворіт» (2011), «Повторення пройденого» (2013), «Шоколадна Україна» (2016), «Недописана книга» (2016), «Недописана книга. Частина инча» (2017), «Говорить Євген Баран» (2018), «З „Книги Живих“» (2021), «25 монологів про літературу» (2021).
    Лауреат: премії імені Олександра Білецького в галузі літературної критики (1999), Івано-Франківської міської премії імені Івана Франка (2001), Міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф» (2003), Івано-Франківської обласної премії імені Василя Стефаника (2006), Міжнародної премії імені Богдана-Нестора Лепкого (2007), Премії імені Дмитра Нитченка (2008), Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» (2009), Міжнародної літературної премії імені Івана Кошелівця (2010), літературно-мистецької премії імені Пантелеймон Куліша (2012), літературної премії імені Валер’яна Підмогильного (2012), Івано-Франківської обласної премії імені Антона Могильницького (2016), Всеукраїнської премії в галузі літератури імені Степана Сапеляка (2016), літературної премії імені Тараса Мельничука (2017), Всеукраїнської літературної премії імені Леоніда Череватенка (2017), Івано-Франківської обласної премії імені Володимира Полєка в галузі краєзнавства (2017), літературної премії імені Миколи Євшана (2017), Всеукраїнської премії «За подвижництво у державотворенні» імені Якова Гальчевського (2019), літературно-мистецької премії імені Марка Черемшини (2019), літературної премії імені Павла Добрянського (2020), літературно-мистецької премії імені Леся Мартовича (2021), літературної премії імені Леоніда Народового (2022).
    Член Національної спілок України: письменників (1997), краєзнавців (2012), журналістів (2014).
    У 2009-2019 роках очолював Івано-Франківську обласну організацію Національної спілки письменників України.
    З 2020 року – очільник ГО «Товариство письменників і журналістів імені Івана Франка».