Станіслав Новицький
– поет, критик, перекладач, публіцист. Народився 27 грудня 2000 року
в селі Павлівка (Туманове) Роздільнянського району Одеської області.
Навчається у Харківській Національній академії Національної гвардії
України.
Член Національної спілки журналістів України, Асоціації
українських письменників, член Правління Товариства письменників і
журналістів імені Івана Франка.
Почав друкуватися з 2014 року в обласних газетах: «Народне
слово», «Вечірня газета», «Наше місто», «Перша міська газета».
Друкувався в періодичних виданнях: «Літературний Чернігів», «Дзвін»,
«Буковинський журнал», «Німчич», «Дукля», «Літературний провулок»,
«Степ», «Київ», «Всесвіт», «Березіль», «Вежа», «Вітрила», «Сівач», «Олександрійський
маяк», «Дніпро», «Наука і суспільство», «Вінницький край», «Слово»,
«Степовий шлях», «Дніпро», «Гражда», «Грім», «Світання слова», «Літературна
Україна», «Українська літературна газета», «Слово Просвіти», «Буковина»,
«Євшан», «Просто на Покрову», «Курінь», «Південний Буг», «Золота
Пектораль», «Олександрійські дзвони».
Автор поетичних збірок: «Акафіст коню», «Полудень», «Воскресіння
віт», «Розуміння простору», «Крони дерев холодні», «Фронтальне скло»,
«Передмовчання», «Коріння дощу», «Із молитовника осені», «Небесна
глина», «Зруб», публіцистичних книжок «Гріх і честь Віктора
Погрібного», «Багряні громи Михася Ткача».
Лауреат літературних премій імені Павла Тичини, імені Михайла
Коцюбинського, імені Юрія Тітова (Київської письменницької
організації), імені Пантелеймона Куліша, імені Леоніда Глібова,
імені Олеся Гончара, імені Леоніда Народового, Всеукраїнської
літературної премії ім. Івана Багряного, Літературної премії «Князь
роси» імені Тараса Мельничука, Львівської обласної премії імені
Катерини Мандрик-Куйбіди, Вінницької обласної премії імені
Володимира Забаштанського, літературної премії імені Марка Вовчка.
Головний редактор літературно-мистецьких альманахів «Сівач»
та «Євшан». Окремі твори перекладено польською, англійською,
французькою, білоруською, угорською мовами. |