Лазарук Мирослав Ярославович – письменник, журналіст, критик, мистецтвознавець. Народився 13 жовтня 1956 року в селі Королівка Коломийського району Івано-Франківської області.
    Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка (1979).
    Працював кореспондентом відділу пропаганди і культури, заступником головного редактора газети «Молодий буковинець», начальником управління культури Чернівецької облдержадміністрації, головним редактором «Буковинського журналу», директором Чернівецького обласного меморіального музею Володимира Івасюка.
    Друкуватися почав з 1972 року.
    Автор поетичних збірок «Коломия» (1988), «Покрова» (1993), «Ночі з амазонкою» (1996), «Містечкові містерії» (2001), «Пантір» (2006), «Тилинка й литвари» (2021); прозових творів «Птах самотній» (1996), «Збирачі маку» (1999), «Інавгурація» (2006); п’єси «Видіння судної ночі» (1998); есе «Микола Вінграновський» (2009).
    Лауреат літературно-мистецьких імені Івана Нечуя-Левицького (1997) та імені Сидора Воробкевича (2003); літературних премії імені Дмитра Загули (1993), «Князя роси» імені Тараса Мельничука (2001), міжнародної «Карпатська корона» (2005), імені Павла Тичини (2012), імені Леоніда Народового (2022) у номінації «Філософська лірика» за книгу поезії «Тилинка й литаври».
    Член Національних спілок письменників та журналістів України, Асоціації українських письменників. Заслужений діяч мистецтв (2009).