22 серпня 2019 р. до Дня незалежності України у
міському літературно-меморіальному музеї
І.К.Карпенка-Карого відбулася презентація
виставки «Своє життя, свої думки – на слугування
Україні», присвяченої 130-річчю від дня народження
Фотія Мелешка.
Фотій Минович – наш земляк, уродженець
села Глодоси Новоукраїнського району. Активний
учасник визвольних змагань доби Української
Народної Республіки, один із організаторів
селянського повстання у рідному селі, керівник
повстанської сотні козаків, сформованої до
Дорошенківського полку УНР. Прозаїк, драматург,
мемуарист, письменницький спадок якого ще
належним чином не досліджений.
Народився Ф.Мелешко 26 серпня 1889 р.
Навчався у сільській школі. У 1905-1907 рр. був одним
із організаторів революційного повстання
глодоської молоді, за що був відправлений на три
роки заслання в місто Кем (Архангельський край),
де екстерном склав іспити за гімназійний курс.
Під час Першої світової війни був
призваний до армії, а з весни 1917 р. захопився
будівництвом самостійної України. Брав участь у
багатьох боях, був організатором повстанських
загонів в тилу, зокрема на Єлисаветградщині. У 1919
р. здійснив рейд повстанської сотні вільного
козацтва, сформованого переважно з глодощан, від
Глодос до Поділля.
Після поразки УНР разом з армією
перейшов Збруч і був інтернований у польських
таборах. У 1927 здобув ступінь доктора філософії в
Українському вільному університеті у Празі, де
жив і працював до 1943 р. Брав активну у
громадському житті української еміграції. З
наближенням фронту переїхав з родиною до
Словаччини, а потім до Німеччини. У1951 р. сім’я
Мелешків переїхала до США, де Фотій Минович
працював доглядачем будинків і кочегаром, аби
родина мала житло, а діти – змогу навчатися. Ф.
Мелешко і у Штатах продовжує активно працювати в
українських організаціях. Багато пише,
друкується. Проте, більша частина творів через
брак коштів залишилася в домашньому архіві
письменника.
Помер Ф.Мелешко у грудні 1970 р.
Похований на українському православному
кладовищі в Бавнд Бруці.
Життєвий та творчий шлях нашого
земляка ілюструють матеріали, представлені на
виставці: оригінали фото Ф.Мелешка та членів його
родини, авторські машинописи спогадів про
буремні часи у нашому краї та емігрантське життя:
«Українські січові стрільці на Єлисаветчині»,
«Участь глодосян у визвольній боротьбі. Спогади
з років 1905-1920», «Південно-східна група армій УНР
та її командир отаман Янів», Українське
національне життя на Грубешівщині».
Літературний доробок представлений новелою
«Неписьменний учитель», поемо-драматичною
картиною «По-над Дніпром», оповіданням «Чайка
Дніпрова», п’єсами «Останній» (Прага, 1936) і
«Трьома шляхами» (Лондон, 1964).
Учасники презентації мали змогу
ознайомитися з особистими документами Ф.
Мелешка: свідоцтвом науково-іспитової комісії
для вчителів середніх шкіл при Українському
інституті у Празі (1925) та сертифікатом
професійного статусу (1948).
Знайшла своє місце на виставці і
повість Фотія Миновича «Три покоління», друга
частина якої була подарована музейникам
істориком, головою Наглядової ради молодіжної
організації «Пласт – НСОУ» Юрієм Юзичем, а другу
науковці придбали за сприяння пана Юрія.
Одна з цікавинок виставки – листи
Ф.Мелешка до друга і соратника глодощанина
Василя Недайкаші, копіі яких на тимчасове
зберігання до музею передав поет, директор
краєзнавчого музею при Глодоському будинку
культури Микола Паскар.
У своєму виступі голова
Кіровоградської обласної організації НСПУ
Василь Бондар поділився з присутніми своїми
думками про роль Ф.Мелешка у визвольній боротьбі
українського народу. Про зв’язок Ф.Мелешка з
Миколою Садовськім учасники заходу дізналися
від краєзнавця Федора Шепеля.
Презентацію було завершено на високій
музичній ноті: звучали пісні Петра Лойтри на
слова Василя Бондаря «Це ми отамани, це ми…»,
патріотичні пісні у виконанні композиторів
Бориса Притули, Павла Гарбара, дует «ПараЛелі». |
