Віртуальні виставки


«Доблесть не вмирає з героєм, а переживає його»


    Невпинний час все далі відносить трагічні події Другої світової війни. Майже всіх, хто виборов для нас мир, він забрав з собою. Залишилася пам’ять - в наших серцях, на сторінках книг, пожовтілих фото і документах. Багато письменників і митців Кіровоградщини пройшли фронтовими шляхами. Вони були кореспондентами військових газет, солдатами, матросами, в боях не жаліли ні крові своєї, ні життя. Згадаймо їх!
    До Вашої уваги – віртуальна виставка, девізом якої могли б стати слова Еврипіда:
«Доблесть не вмирає з героєм, а переживає його». Двадцять п’ять письменників, журналістів, митців (цілий взвод!), чиє життя було пов’язане з нашим краєм, завдяки зібраним і дбайливо збереженим у музеї матеріалам, постануть перед Вами молодими вояками або сивочолими ветеранами. А нам, сьогоднішнім, охочим жбурляти камінням в історію, вони могли б відповісти рядками вірша Сави Голованівського:

І не посміє нам ніхто сказати в вічі ,
Що перед совістю нечесні ми були –
Що з долі власної взяли ми плату двічі
Чи людству й вічності боргів не віддали.

    «Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє. Чому ж я мушу зневажати все минуле?» - запитував геніальний Олександр Довженко у повісті «Зачарована Десна». А дійсно: чому?


   Біба Петро Микитович (1913-2002) - поет. Народився у м. Новомиргороді, нині Кіровоградської області. Учасник війни з липня 1941 року до Перемоги. Починав сержантом, закінчив старшиною. Як помічник командира мінометного взводу брав участь в обороні Шепетівки, Черкас, Кременчука. Після шпиталю (поранення під Кременчуком) – командир мінометного взводу Закавказького фронту. Нагороджений медалями «За бойові заслуги», «За оборону Кавказу».


   Вервес Григорій Давидович (1920-2001) - літературознавець, критик. Народився в с. Петрове, нині Петрівського району Кіровоградської області. Учасник війни із серпня 1943 року до Перемоги. Перше звання - лейтенант. Командував вогневим взводом артилерійської бригади. Воював на 1-му Українському, 1-му і 2-му Білоруських фронтах. Нагороджений двома Орденами Червоної Зірки, медалями «За бойові заслуги», «За визволення Варшави» та ін.


   Голованівський Сава Овсійович (1910-1989) - поет, прозаїк, драматург, перекладач. Народився в с. Єлисаветградківка, нині Олександрівського району Кіровоградської області. Учасник війни з червня 1941 року і до Перемоги. На фронт пішов будучи членом Спілки письменників. Перше звання - інтендант 1-го рангу, останнє - підполковник. Був спеціальним кореспондентом газет «Червона Армія», «За честь Батьківщини». Двічі отримував поранення. У музеї зберігається книга С. Голованівського «Мсти, воин!», видана 1942 року в Уфі Спілкою радянських письменників України. Дуже популярною в
роки війни була «Пісня про мою Україну» на вірші Голованівського.

Сава Голованівський та Павло Антокольський
1942
Сава Голованівський (крайній ліворуч)
серед військових кореспондентів

   Гончаренко Борис Аврамович (1925-1993) - прозаїк, критик, журналіст. Народився у м. Новомиргороді, нині Кіровоградської області. У перші дні війни працював на будівництві оборонних укріплень, потім був зв’язковим винищувального батальйону. Командував взводом автоматників 2-го Білоруського фронту. Нагороджений медалями «За відвагу», «За перемогу над Німеччиною» та ін.


   Далекий Микола Олександрович (1909-1976) - прозаїк, сценарист. Народився у с. Димино, нині Рівнянського району Кіровоградської області. Учасник війни з червня 1941 року. У званні молодшого лейтенанта командував взводом розвідки, пізніше - шабельним ескадроном на Південно-Західному фронті. Після поранення працював у евакошпиталях.


   Добрін Наум Ноєвич (1911-2002) - журналіст, публіцист, поет, прозаїк. Народився у містечку Радомишль на Житомирщині. Під час війни працював літератором газети «За радянську Україну» Південно-Західного фронту, начальником таємного і загального відділів Українського штабу партизанського руху, після звільнення в 1943 році Донбасу від фашистів - заступником редактора газети «Ворошиловградська правда». З нашим містом життя пов’язане з 1950-х рр.

Наум Добрін (2-й ліворуч) з фотокором Яковом Давідзоном,
поетами Сергієм Воскрекасенком та Андрієм Малишком

1942
Сталінградський фронт. Зліва направо:
військові кореспонденти Дмитро Гринько, Наум Добрін,
Анатолій Шиянанівський
1942


   Добровольський Спиридон Петрович (1894-1977) - прозаїк. Народився в с. Єлисаветівка, нині Новоукраїнського району Кіровоградської області. Пішов на фронт у 1941 році. Перше звання - капітан, останнє - підполковник. Був помічником начальника базового лазарету, згодом здійснював постачання медико-санітарного відділу Волзької військової флотилії. Нагороджений орденами Червоного прапору, Червоної Зірки (двома), Вітчизняної війни 2-го ступеня, медалями.


1945 1970

   Доломан Євмен Михайлович (1919-2006) - поет, прозаїк. Народився у с. Ольгівка, нині Новгородківського району Кіровоградської області.
    У серпні 1941 р. був тяжко поранений і демобілізований. У березні 1943 р. повернувся на фронт добровольцем у складі танкової бригади. Був мінометником. Війну закінчив у Берліні. Нагороджений ордеами Червоного Прапора, Червоної Зірки, медаллю «За відвагу».


   Жолдак Олесь (Олексій) Іванович (1918-2000) - поет, сатирик, гуморист, сценарист. Народився у с. Верблюжка, нині Новгородківського району Кіровоградської області.
   На фронті з травня 1942 р. Був командиром вогневого взводу «катюш», начальником зв’язку дивізії мінометного полку. Нагороджений орденами Червоної Зірки (двома), медалями «За відвагу», «За оборону Сталінграда», «За взяття Будапешта» та ін.


1944

   Казнадий Іван Васильович 1925-2006) - актор, режисер. Працював у Кіровоградському українському музично-драматичному театрі ім. М.Кропивницького (1956–59, художній керівник – 1968–76, 1996–97). Народився в с. Рогова, нині Уманського р-ну Черкаської обл.
   Після закінчення військових курсів у серпні 1943 р. став радистом-стрільцем екіпажу танка Т-34. Воював на Західній Україні, Польщі, Румунії та Австрії.

І.Казнадій (крайній праворуч) з екіпажем танка
Польща, 1944

1941 1942

   Карєв Григорій Андрійович (1914-1992) – прозаїк, поет. Народився 14 лютого 1914 р. в с. Бежбайраки, нині село Кропивницьке Новоукраїнського району Кіровоградської області.
    У серпні 1941 року був призначений політруком десантного загону моряків Чорноморського флоту, захищав Одесу. У боях за місто був тяжко поранений розривною кулею. Друге поранення отримав під Сталінградом. Після шпиталю очолив курсантську газету фельдшерського військово-морського училища.

Кобура-футляр до пістолета системи «ТТ», яка належала Г.Карєву

   Книшев Георгій Арсентьєвич [псевдонім Книш] (1922-1997) – поет, прозаїк. Народився в с. Петрове, нині Петрівського району Кіровоградської області.
   Учасник війни з 1941 р. до Перемоги. Був наводчиком, командиром обслуги протитанкових і гаубичних гармат, командиром вогневого взводу винищувального протитанкового артилерійського полку. Нагороджений орденами Вітчизняної війни, Червоної Зірки (двома), медалями «За відвагу», «За оборону Сталінграда», «За взяття Берліна».


   Козаченко Василь Павлович (1913-1995) – прозаїк, громадський діяч. Народився у с. Новоархангельськ, нині Новоархангельського р-ну Кіровоградської області.
    Учасник війни з її першого дня. Командир бойового взводу. Потрапив у вороже оточення. Після невдалих спроб пробитися до своїх дістався до рідного села. Налагодив зв’язки з підпіллям, виконував доручення партизан. Перебуваючи на окупованій території, був свідком багатьох трагічних подій. Побачене й почуте записував олівцем на клаптиках паперу, вкладав у пляшку і закопував у землю. Повернувшись весною 1944 р. до Києва, привіз з собою 17 написаних на окупованій території оповідань. Одне з них - «Гроскопф» («Велика голова»), написане хімічним олівцем на зворотному боці німецьких касових бланків, зберігається в музеї.

Оповідання В. Козаченка «Гроскопф»
1943

   Козлов-Качан Вулкан Миколайович (1924-2019) - прозаїк. Народився в селі Гертопаново, нині Бобринецького району Кіровоградської області.
   Війну зустрів курсантом авіашколи. З 1944 - пілот винищувача. За роки Другої світової війни здійснив 495 вильотів, мав численні нагороди.


   Логвиненко Віталій Андрійович (1928-1990) – прозаїк. Народився у с. Дическулове, нині с. Комишувате Новоукраїнського району Кіровоградської області.
   Учасник війни з 1943 р. до Перемоги. Брав участь в антифашистському підпіллі на окупованій території. Служив механіком-водієм танка. Нагороджений орденами Вітчизняної війни, Слави ІІІ ступеня, медалями.



1977

   Моторний Олександр Давидович (1919-1977) – прозаїк, педагог. Народився у с. Спаське, нині Маловисківського району Кіровоградської області.
   Учасник війни з 1944 р. Служив у штабі гвардійської стрілецької дивізії Першого Українського фронту, брав участь у бойових операціях. Нагороджений медалями «За відвагу», «За бойові заслуги», «За визволення Праги».


   Німенко Андрій Васильович (1925-2006) – письменник, скульптор, мистецтвознавець. Народився у с. Інгуло-Кам’янка, нині Новгородківського району Кіровоградської області.
   Учасник війни з 1943 р., був мінометником. Брав участь у визволенні Кривого Рогу, Знам’янки, Кіровограда. Після поранення під Первомайськом - демобілізований.



1941

   Оверченко Костянтин (Кость) Гаврилович (1920-2017) – поет, перекладач, громадський діяч.
Народився у м. Новогеоргіївську, нині м. Світловодськ Кіровоградської області.
   Служив артилеристом на острові Сааремаа в Естонії, де і зустрів Другу світову війну. У жовтні 1941-го потрапив у полон, був відправлений до концтабору Саласпілс, двічі тікав, але знову потрапляв до нацистів. Третя спроба виявилася вдалою. Потрапив до партизанського загону, в якому воював до кінця війни. Займався розмінуванням території Латвії.
    Понад п’ятдесят тисяч мін було знешкоджено мінерами, якими керував К.Оверченко.


Австрія, 1945

   Петров Микола Гаврилович (1923-1999) – прозаїк, перекладач, громадський діяч. Народився у с. Нова Прага, нині Олександрійського району Кіровоградської області.
   У червні 1941 року закінчив десять класів Як і багато однолітків, опинився на окупованій території. Після звільнення Знам’янки у 1944 р. призваний до армії. Був кулеметником стрілецької дивізії.

Документи часів Другої світової війни з архіву М.Г.Петрова
Лист М.Г.Петрова з фронту
Лист М.Г.Петрова з фронту
Фронтовий трикутник М.Г.Петрова


Є.Поповкін у звільненому Севастополі
Травень 1944 р.

   Поповкін Євген Юхимович (1907-1968) - письменник, журналіст. Народився у с. Петроострів, нині Новомиргородського району Кіровоградської області
   В Радянській Армії служив редактором відділу Художньої літератури Воєнвидаву, редактором армійської газети, старшим інструктором ГоловПУРу Радянської Армії.


   Рибак Натан Самійлович (1913-1978) – прозаїк. Народився у с. Іванівка, нині Новомиргородського району Кіровоградської області.
   В перші роки війни працював в Уфі, де готував серію видань «Фронт і тил». З 1943 р. - на 1-му Українському фронті. Був військовим кореспондентом. Брав участь у визволенні Румунії, Польщі, Чехословаччини. Нагороджений Орденами Великої Вітчизняної війни, Червоної Зірки, медалями.


   Романовський Олексій Корнійович (1918-2014) - літературознавець, перекладач, державний діяч. Народився у с. Талова Балка Світловодського району Кіровоградської області.
   Починав війну 1941 року старшим сержантом, останнє звання - майор. Був начальником секретного сектору штабу танкової дивізії Південно-Західного фронту, згодом - помічником начальника політвідділу автополку спецчастин Сталінського гарнізону, потім до кінця війни - на такій само посаді у Сиваському танковому училищі.


Літо 1942 р.

   Тарковський Арсеній Олександрович (1907-1989) – поет, прозаїк, перекладач. Народився у м. Єлисаветграді, нині м. Кропивницький Кіровоградської області.
   Одинадцять разів писав заяву з проханням взяти його до діючої армії. Від початку 1942 року - на фронті, на передовій. Військовий кореспондент газети «Бойова тривога». Після поранення розривною кулею втратив ногу. Нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями.

Дороги війни. Арсеній Тарковський ліворуч
1942
Арсеній Тарковський (ліворуч) та Олександр Твардовський
Літо 1943 р.

   Фісанович Ізраїль Ілліч (1914-1944) - офіцер-підводник, Герой Радянського Союзу, літератор. Народився у м. Єлисаветграді, нині м. Кропивницький Кіровоградської області.
   У роки Другої світової війни був командиром підводного човна М- 172, на рахунку якого 18 бойових походів та 13 знищених ворожих кораблів.
   У 1942 р. І.Фісановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу. У липні 1943 р. призначений на посаду командира дивізіону бригади підводних човнів Північного флоту.
   За успішні бойові операції нагороджений двома орденами Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом США «Морський Хрест», медалями.
   Автор книг: «Записки подводника» (1943), «История “Малютки“» (надрукована після війни, 1956), присвячених подвигам моряків-підводників у роки Другої світової війни. Автор слів пісень «Гімн підводників» (музика О.Леснікова), «Стройова підводна» (музика Є.Жарковського) та ін. Загинув під час виконання бойового завдання.


   Ярош Віктор Петрович (1914–2001) - прозаїк, журналіст, краєзнавець, театрознавець, багаторічний директор меморіального музею М.Кропивницького. Народився у с. Бистрик, нині Кролевецького району Сумської області.
   Шляхами війни В.П. Ярош пройшов у складі винищувального авіаційного полку. Нагороджений орденом Вітчизняної війни, медалями «За бойові заслуги», «За оборону Сталінграда».