Віртуальні виставки

ПАМ’ЯТІ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРОРОКА
(Шевченко у листовних картках)

    До Міжнародного дня музеїв та Дня перепоховання Тараса Шевченка у Каневі (22 травня) науковці літературно-меморіального музею І.К.Карпенка-Карого підготували віртуальну виставку «Пам’яті національного пророка», на якій представлені листовні картки із серії «Шевченкіана» з фондів музею та особистої колекції Юрія Тютюшкіна.
    Перш, ніж ми детально ознайомимося з новою музейною експозицією, давайте здійснимо подорож у минуле і з’ясуємо, коли ж виникла листовна картка. Батьківщина поштової картки – Австро-Угорщина. Її винахід у 1865 р. пов’язують із поштовим радником Пруссії Генріхом Штефаном. Однак, проект «Поштового листка» не підтримала конференція поштарів через надто високий поштовий збір.
    Пізніше до ідеї картки з відкритим текстом звернувся професор віденської військової академії Еммануїл Герман. У вересні 1869 р. австрійський уряд випустив перші в світі неілюстровані листівки. Вони були досить незграбні: виготовлені з грубого жовтого паперу (123х88 мм), на якому нанесено напис німецькою чи угорською мовами «Картка для листування».
    Українська листівка започаткована переважно на теренах Австро-Угорщини та Росії.
    На перших екземплярах листівок Австро-Угорщини (жовтень 1869-го) заголовний напис друкувався німецькою мовою. Трохи пізніше для частини імперії було випущено картки з написом угорською мовою. У грудні 1871 р. напис німецькою мовою вже дублювався однією з мов народів, які населяли країну: українською, польською, словенською, чеською, італійською. Український варіант напису попервах подавався так : «Карта кореспонденційна».
    У Російській імперії, де будь-які національні прояви довгий час зазнавали тотального переслідування, українські назви відкритих листів з’явилися тільки після революції 1905 р., коли послабилися утиски щодо української мови. У той час на східноукраїнських землях на відкритих листах друкувалися назви «Листовна картка», «Листівка», «Поштова картка», «Поштова листівка». Нині за державним стандартом України цей вид відправлень називається «Поштова картка».
    Перші ілюстровані листівки з’явилися в Німеччині та Франції у 1870 р. Спочатку репродукції на них були чорно-білими, згодом з’явилися кольорові хромолітографії з видами міст.
    Спочатку образотворчі ілюстративні елементи з’явилися на тому боці карток, який призначався для написання адреси. Інший, чистий бік, використовувався для письмового повідомлення. Зрештою листи починають писати на адресному боці, переділивши його навпіл вертикальною лінією: ліворуч місце для листа, праворуч – для адреси.
    Так з’явилася художня ілюстрована поштова картка, що класифікується як окремий твір друкованої графіки встановленого формату, один бік якого заповнений репродукцією, малюнком або фотографією, а інший може бути використаний для листа або для тексту, який пояснює відтворене зображення.

    Перші ілюстровані листівки в Україні з’явилися в останні роки ХІХ ст., і поміж них ті, що присвячені Т.Г. Шевченку. Філокартична Шевченкіана налічує кілька тисяч Шевченківських листівок, кожна з яких несе в собі важливу інформацію. Це фотографічні й художні портрети Кобзаря, репродукції його малярських творів, ілюстрації інших митців до віршів і поем Кобзаря, композиції з текстами віршів поета, репродукції творів мистецтва, присвячених Шевченку та вшануванню і увічненню його пам’яті, фото натурні та художні зображення міст, сіл та місцевостей, пов’язаних з біографією митця, види поетової могили у Каневі. До Шевченкіани належать і благодійні листівки, кошти від розповсюдження яких призначалася на спорудження пам’ятників Кобзарю, на підтримку товариства «Просвіта», освітянських об’єднань «Рідна школа», на зведення Народних домів, на розбудову Луцької української гімназії ім. Лесі Українки, на користь людей, які голодують.
    Старих портретних листівок із зображенням Т. Шевченка налічується всього три десятки. За життя Т. Шевченка фотографія була ще дивиною. Активно входити в ужиток вона почала у часи десятирічного Шевченкового заслання. Поет знав про її поширення з тогочасних газет та журналів, які вряди-годи потрапляли і до Новопетровського укріплення. А вперше поет сфотографувався у Петербурзі у 1858 р., вже після повернення із заслання.

У музейному зібранні зберігається рідкісна листівка зі світлиною Т.Шевченка, видана у 1904 р. у Києві у літографії Чоколова. Низка Шевченкових світлин, зроблених у різні періоди його життя, видана у Києві у 1974 р. у серії «Класики української літератури в прижиттєвих фотографіях».

Комплект листівок «Т.Г.Шевченко в прижиттєвих фотографіях». - Київ, «Дніпро», 1974

Окрему групу філокартичної Шевченкіани становлять листовні картки із художніми портретами Тараса Шевченка. До неї входять листовні картки із відтворенням графічних і малярських творів українських та зарубіжних митців, які репродуковані на комбінованих, документальних, ювілейних, доброчинних та деяких інших типах листівок. В експозиції представлені листовні картки з портретами Кобзаря. Серед них окремої уваги заслуговує поштова листівка, підписана праонукою Шевченка по лінії сестри Антоніною Вереміївною Красицькою. Вона призначалася вчительці Кіровоградської школи-інтернату Ларисі Захарівні Пігарьовій.

З комплекту листівок «Класики української літератури».
Гравюри на вініпласті Василя Чебаника. - Київ, «Мистецтво», 1966

Рядки з поетових віршів бачимо на поштових картках різних жанрів, типів і видів. Так само різні їх змістові, кількісні та графічні характеристики, а також спосіб поєднання з ластівковими сюжетами. Іноді саме рядок з поетового вірша дозволяє класифікувати ту чи іншу листівку як Шевченківську. На листівках цього розділу Шевченкові тексти відтворені у різних варіантах. Переважно це окремі афористичні рядки, рідше – ширші фрагменти поезії, ще рідше – повні тексти. Листівка з текстом «Заповіту» зберігається у фондах музею.

З комплекту листівок «Вірш - автограф». - Київ, «Дніпро», 1968

Цікаві сторінку філокартичної Шевченкіани становлять поштові картки з репродукціями картин, малюнків та офортів Кобзаря. Вони відіграли помітну роль у поширенні його образотворчого доробку, у сприйнятті Шевченка не лише як геніального поета і подвижника нації, а й як талановитого художника. З огляду на поодинокість книжкових та періодичних видань про Шевченка-художника на початку ХХ ст. поштові мініатюри відразу після їх появи ставали предметом збирання і дбайливого зберігання. Дуже часто українці прикрашали ними свої оселі. На віртуальній виставці ця серія представлена автопортретами Тараса Шевченка та його малюнком «Жіноча голівка», подарованого учням кіровоградської школи-інтернату внучатою племінницею поета по лінії сестри Катериною Максимівною Красицькою.

Група поштових листівок із репродукованими на них творами пластики включає фотознімки пам’ятників Шевченку, їх проектів, невеликі погруддя Кобзаря, призначені для музейного, виставкового чи кабінетного використання, барельєфи та горельєфи, настінні медальйони, плакати тощо. На листівках вони представленні і окремо, як самоцінні твори, і як деталі інтер’єрів та художні фрагменти архітектурного оздоблення. В експозиції представлені листовні картки із зображенням пам’ятника Тарасу Шевченку у Харкові, Москві та фотознімок його барельєфу з колекції Юрія Тютюшкіна.

Загальне число давніх Шевченківських листівок, що стосується музики, театру і кіно, ледве перевищує півсотні. Більшість із них – рідкісні, а деякі унікальні. Особливо мало поштових карток з нотами пісень на слова Шевченка та тих, що пов’язані з кіно. Одна з «музичних» листівок була подарована музею знаним кропивницьким колекціонером Володимиром Могилюком.

Володимир Олександрович передав до музею і ювілейну листівку, видану до 150-річчя від дня народження Кобзаря. До цієї групи входять листовні картки, які видавалися до ювілеїв Т. Шевченка. Вони містять власне портретні композиції, портрети Кобзаря в поєднанні з його віршами й коротким життєписом, фото різноманітних заходів та урочистостей.

Окрему групу утворюють благодійні (доброчинні) поштові картки, на яких надрукована інформація, що кошти, виручені від їх продажу, йтимуть на якусь конкретну громадську чи національну справу, або такі, що містять заклик до благодійництва. Трапляються листовні картки із Шевченківськими сюжетами, видані на підтримку благодійних акцій, безпосередньо не пов’язаних з ім’ям Шевченка: на підтримку «Просвіти», освітянських об’єднань «Рідна школа», на побудову Народних домів, на користь людей, які голодують та ін. На віртуальній виставці ця група представлена листівками з написом «Жертвуйте на пам’ятник Т.Шевченкові у Києві», які побачили світ у видавництві «Час». Вони також подаровані музею Володимиром Могилюком.

Листовні картки наступної групи відтворюють Шевченківські місця, в яких бував Тарас Григорович і про які згадував у своїх творах. На фотонатурних поштових картках досить широко представлений Шевченків край: село Моринці Черкаської області, Переяслав-Хмельницький, село Мліїв Черкаської області, будинок поміщика Енгельгардта у селі Будище Черкаської області та інші, не менш цікаві об’єкти чи місцевості.

Після поховання Тараса Шевченка на Чернечій горі вона стає місцем паломництва сповідників національної ідеї та всіх шанувальників творчості Великого Кобзаря. Канів, його околиці, сама Тарасова гора з могилою поета відображені більш як на двохстах документальних та художніх поштових картках. Деякі з них пропонуємо Вашій увазі.

Значна частина листовних карток збереглася до наших днів завдяки колекціонерам. У зібранні відомого у кропивницького колекціонера Юрія Тютюшкіна є листовні картки Шевченківської тематики. Юрій Володимирович люб’язно погодився надати їх для експонування.

    Сьогоднішня віртуальна екскурсія була присвячена Шевченківським листівкам. Усі вони – пам’ять про українського генія, його вічне живе поетичне слово. Поштові картки, які дбайливо зберігало не одне покоління українців – яскраве свідчення невмирущої слави великого Кобзаря та величезної пошани до нього.