Віртуальні виставки


«Бо я - українець (до 140-річчя від дня народження В.К. Винниченка)»


    28 липня 2020 року виповнюється 140 років від дня народження Володимира Кириловича Винниченка. В історії нашої літератури, як і в історії національно-державного відродження, він – постать виняткова. Новеліст, романіст, драматург, філософ, публіцист, маляр-художник і з юних років – політичний та громадський діяч. Ним написано понад сотню оповідань, понад 20 п’єс, філософські праці, близько ста живописних робіт. Винниченкові твори ще до революційних подій 1917 р. були перекладені багатьма мовами.
    До ювілею нашого земляка науковці літературно-меморіального музею І.К. Карпенка-Карого підготували виставку «Бо я – українець». Представлені на ній матеріали розповідають про життєві і творчі віхи Володимира Винниченка.

kar2652-01.jpg (43887 bytes)
Винниченко Володимир Кирилович (1880-1951) –
прозаїк, драматург, публіцист, політик, філософ, громадський діяч, художник

    Майбутній письменник народився 1880 року в Єлисаветграді (нині – Кропивницький). Будинок, в якому побачив світ Володимир, не зберігся. Стояв він на вулиці Солдатській, неподалік від Інгулу і старої фортеці святої Єлисавети. Дитину хрестили у церкві Володимирської Божої Матері (Грецькій церкві), яка й досі стоїть у центрі міста (кафедральний собор Свято-Різдва Пресвятої Богородиці).

kar2652-02.jpg (117774 bytes)
Актовий запис про народження В.К.Винниченка у метричній книзі реєстрацій актів
про народження, шлюб та смерть церкви Володимирської Богоматері м. Єлисаветграда
1880

kar2652-03.jpg (87653 bytes) kar2652-04.jpg (118596 bytes)
Церква Володимирської Божої матері (Грецька церква),
в якій хрестили В.Винниченка
Поч. ХХ ст
Сінна площа. Єлисаветград
Поч. ХХ ст.

    Картину дитинства Володимира Винниченка можна уявити завдяки нотаткам, залишеним його дружиною. Оповіді, зафіксовані Розалією Яківною Винниченко, дають підстави стверджувати, що в пору свого дитинства та юності Володимир був схожий на Федька-халамидника з однойменного оповідання, написаного Винниченком у 30-літньому віці. Дещо із скарбниці спогадів про власне дитинство згодом відіб’ється і на сторінках прозових творів В.Винниченка.

kar2652-32.jpg (69131 bytes)
1989

    Навчатися Володимира віддали до народної школи (будівля збереглася, знаходиться у провулку Плетеному). Під час проведення пішохідної екскурсії «Літературними стежками Чечори і Бикової», науковці музею розповідають про відомих письменників, чиї імена пов’язані з цим районом міста. Зокрема, і про Володимира Кириловича.
    Шкільні премудрощі виявилися нескладними. Директор школи переконав батьків, що їхньому синові треба вчитися далі.

kar2652-05.jpg (98577 bytes) kar2652-76.jpg (100340 bytes)
Будівля колишньої народної школи,
де навчався В.Винниченко
Поч. 2000-х рр.
Під час пішохідної екскурсії
«Літературними стежками Чечори і Бикової»
біля будівлі колишньої народної школи
2019

    Невдовзі Володимир став учнем Єлисаветградської чоловічої класичної гімназії.    Хлопцеві не раз дорікали через його простий одяг і українську мову: «Мы тебя учим не на свинопаса, а на чиновника». Та все одно, на випускний іспит він одягнув солом’яного бриля і вишиту сорочку.
    Документа про закінчення Єлисаветградської гімназії Володимиру Винниченку не видали. Через деякий час він їде до Златополя (нині м. Новомиргород Кіровоградської обл.), екстерном складає іспити в місцевій гімназії і одержує змогу продовжити освіту.

kar2652-06.jpg (36434 bytes) kar2652-07.jpg (145377 bytes)
В.Винниченко під час навчання у
Єлисаветградській чоловічій класичній гімназії
1890-і рр.
Єлисаветградська чоловіча класична гімназія
Поч. ХХ ст.

kar2652-08.jpg (80771 bytes) kar2652-09.jpg (74123 bytes)
Протокол засідання педагогічної ради
Єлисаветградської чоловічої гімназії від 26 травня 1892 р.
з інформацією про поведінку та навчання
учня 2-го класу В.Винниченка
Протокол засідання педагогічної ради
Єлисаветградської чоловічої гімназії від 30 вересня 1892 р.
з інформацією про звільнення В. Винниченка
з гімназії через несплату за навчання

kar2652-10.jpg (76297 bytes)
Златопільська гімназія, у якій у 1899-1900 навчальному році
складав іспити В. Винниченко

kar2652-11.jpg (90880 bytes)
Відомості про В.Винниченка із Загального списку сторонніх осіб, які бажають
скласти іспит на атестат зрілості в Златопільській гімназії у 1899-1900 навчальному році

    У 1900 році юнак став студентом юридичного факультету Київського університету. Вступив до української студентської громади, згодом увійшов до новоствореної Революційної Української Партії. Життя Винниченка-студента вирувало: прокламації, нелегальна література, виступи перед робітниками, переховування від недремного жандармського ока. Навчатися йому судилося не більше року.

kar2652-12.jpg (96866 bytes)
Свідоцтво Київського університету святого Володимира про те,
що В. Винниченко був студентом цього закладу
впродовж 3-х семестрів 1900-1902 навчальних років.
Видане 30 квітня 1902 р.

kar2652-13.jpg (29774 bytes)
В.Винниченко
1900-і рр.

    4 лютого 1902 р. В. Винниченка арештували і відправили до Лук’янівської в’язниці. З університету вигнали. Восени забрали на військову службу. У 1903 – новий арешт. Після двох років ув’язнення Винниченко знову у вирі політичної діяльності. У 1906 склав екстерном іспити у Київському університеті. У тому ж році – третій арешт. Відомий меценат Євген Чикаленко вніс за Винниченка заставу. Коли прийшов день суду, Володимир Кирилович вже перетинав австрійський кордон.
    Доба нелегального життя тривала до березня 1917 року. З початком революції Винниченко повернувся до Києва. Спільно з Михайлом Грушевським очолив український національно-визвольний рух, став головою першого уряду Української Народної Республіки. В середині 1918 р. Центральну Раду було розігнано німцями, які натомість встановили гетьманську владу. Винниченко очолив опозицію Павлу Скоропадському. Був створений альтернативний уряд – Директорія, на чолі якого стояли Винниченко і Петлюра. Після повстання проти Скоропадського, В.Винниченко виходить з Директорії і емігрує до Відня.

kar2652-14.jpg (77185 bytes) kar2652-15.jpg (86111 bytes)
В.Винниченко (1-й ряд, 3-й праворуч)
серед членів І складу Генерального Секретаріату
Центральної Ради
1918
В.Винниченко та С.Петлюра (праворуч)
під час вступу військ Директорії в Київ
19.12.1918 р.

kar2652-16.jpg (227922 bytes) kar2652-17.jpg (250466 bytes) kar2652-18.jpg (240237 bytes)
Накази голови Директорії В.Винниченка, надруковані
в єлисаветградській газеті «Друг народа» від 15 грудня 1918 р.
Кореспонденція «Торжество об’єднання України»,
надрукована в єлисаветградській газеті
«Друг народа» від 26 січня 1919 р.

kar2652-19.jpg (47411 bytes) kar2652-20.jpg (36817 bytes)
Книга «Уряди України у ХХ столітті» (К., 2001)

    У травні 1920 р. Винниченко зважився на відчайдушний крок: прагнучи увібрати більшовизм в українську одежу, поїхав на переговори до Москви, а потім до Харкова. Мав надію, що найближчі соратники Леніна (Троцький, Каменєв) приймуть його «пункти», спрямовані на закріплення прав України. Переговори скінчилися нічим, і у вересні 1920 р. політик назавжди виїхав за кордон. Після кількох різких виступів проти більшовизму, його оголошено «поза законом».   
    Винниченко складає план об’єднання українських демократичних сил за кордоном, розмірковує над причинами поразки у визвольній боротьбі.

kar2652-40.jpg (45852 bytes) kar2652-41.jpg (29750 bytes)
1991 1990

    У 1925 р. Володимир Кирилович з дружиною переїхали з Берліна до Парижа. У 1933 його п’єси зійшли зі сцен театрів, твори більше не видавалися в Україні а ті, що були надруковані раніше, вилучалися з бібліотек.
    У 1934 році подружжя купує напівзруйновану ферму на березі Середземного моря, за тисячу кілометрів від Парижа.
    17 років у Мужені, у «Закутку» (так письменник називав свою садибу), - особлива доба в його долі. Винниченко зневірився в можливості хірургічними засобами змінити суспільні стосунки і наблизити людей до щастя.
    Коли розпочалася Друга світова війна, сам ідеолог ІІІ рейху Альфред Розенберг пропонував Винниченку створити в Україні маріонетковий уряд. Відмова коштувала нашому земляку кількох тижнів концтабору.

kar2652-43.jpg (91188 bytes)
Містечко Мужен на півдні Франції, де з 1934 по 1951 р.
мешкав В.Винниченко

kar2652-44.jpg (102177 bytes) kar2652-45.jpg (85571 bytes)
В.К.Винниченко, Розалія Винниченко (посередині), невідома
Закуток. Мужен. 1940-і рр.
В.К.Винниченко
Мужен. Закуток. 1940-і рр.

    Володимира Кириловича не полишала туга за Україною. Порятунком ставало письменництво.
    Перше оповідання Винниченка «Сила і краса» було надруковане ще за студентських років у журналі «Киевская старина». «Талант!», - оцінили літературний дебют прозаїка два велетні української літератури – Іван Франко і Леся Українка, а за ними – мільйони читачів.
    Творчість письменника виразно ділиться на три періоди. Перший охоплює шість років (1902-1908) – від першого оповідання до таких драм, як «Дисгармонія», «Щаблі життя», «Великий Молох» тощо. Винниченко-письменник дав надзвичайно широкий і точний «зріз» українського суспільства з акцентами на різких соціальних контрастах.

kar2652-24.jpg (78503 bytes) kar2652-27.jpg (68136 bytes) kar2652-31.jpg (26682 bytes)
1928 1932 1989

    Приблизно з 1907 року у творчості В. Винниченка настає другий, якісно новий, період. Винниченка-художника цікавили психологічні таємниці людини; своїх героїв він часто ставив у ситуацію морального експерименту, аналізуючи підсвідомі першопричини їхньої поведінки, гру інстинктів, химерні поєднання соціальних і біологічних чинників. Не дивно, що такі п’єси В. Винниченка, як «Брехня» і «“Чорна Пантера” та “Білий Ведмідь”» мали європейський успіх.
    Завершення другого періоду творчості письменника стали п’єси «Закон», «Між двох сил», повість «На той бік».

kar2652-22.jpg (39715 bytes) kar2652-25.jpg (64690 bytes) kar2652-26.jpg (26009 bytes)
1918 1929 1929

kar2652-28.jpg (41093 bytes)

kar2652-29.jpg (168341 bytes)
kar2652-30.jpg (329836 bytes)
«Літературно-науковий вісник»
Листопад-грудень, 1917

kar2652-33.jpg (39773 bytes) kar2652-34.jpg (51449 bytes) kar2652-35.jpg (46708 bytes) kar2652-36.jpg (47543 bytes)
1991 1991 1992 1994

kar2652-37.jpg (40370 bytes) kar2652-38.jpg (48739 bytes) kar2652-39.jpg (49113 bytes)
2015 2016

    Третій період творчої біографії Винниченка ознаменований появою «Сонячної машини», яку дослідники порівнювали з фантастичними творами К. Чапека та Г. Уелса, – і віддавали перевагу українському авторові. «Найкращою своєю дитиною» Винниченко називав велику, в двох томах, філософсько-соціологічну працю «Конкордизм». Конкорд – по-французьки означає «злагода», «примирення».

kar2652-23.jpg (38038 bytes) kar2652-42.jpg (34097 bytes) kar2652-47.jpg (45416 bytes)
1919 2011 1971

    «Знайшов собі нову біду – малювання», - писав про інше своє захоплення Володимир Кирилович.
    Винниченко освоював досвід європейського модернізму, захоплювався Пікассо, який довгий час мешкав тут само, у Мужені, Браком й Матіссом, де Кірико і Моранді. Час від часу до «Закутка» навідувалися художники Микола Глущенко з дружиною, Олександр Архипенко, Михайло Жук. Малярська спадщина Винниченка загалом налічує близько сотні робіт. Палітри і пензля він не покидав до самої смерті.

kar2652-46.jpg (106260 bytes)
В.К.Винниченко
Мужен. Закуток. 1940-і – поч. 1950-х рр.

kar2652-71.jpg (46007 bytes) kar2652-72.jpg (50757 bytes) kar2652-72a.jpg (60090 bytes)
Винниченко В.К.
Ескіз до картини «Протока на Сені»
1930
Папір, акварель
Винниченко В.К.
Портрет дружини
1929
Полотно, олія
Винниченко В.К.
Осінні квіти
(?)
Полотно, олія

kar2652-73.jpg (98145 bytes) kar2652-73a.jpg (95126 bytes)
Винниченко В.К.
Геометрична композиція
(?)
Винниченко В.К.
Біля озера
(?)
Папір, сепія, туш

    Володимира Винниченка не стало 6 березня 1951 року. Милуючись неповторними фарбами передвечірнього муженського краєвиду, він сказав: «Дивись, яке прекрасне видиво природи!». Це були останні слова в його житті.
    Від Єлисаветграда до Мужена простяглася життєва дорога Володимира Винниченка. На вершечку альпійської гори, з якої видно Середземне море, - його могила.

kar2652-74.jpg (139727 bytes)
Могила Володимира та Розалії Винниченків
Франція

    Винниченко повернувся в Україну і у рідне місто.
    У 1990 р. в тодішньому Кіровограді з’явився проспект Винниченка. У 1992 р. на приміщенні колишньої чоловічої гімназії було відкрито меморіальну дошку. У 1993 Кіровоградському педінституту присвоєне ім’я Володимира Винниченка. У 2010 р. на території цього навчального закладу був встановлений пам’ятник Володимиру Кириловичу.

kar2652-65.jpg (117072 bytes) kar2652-66.jpg (56008 bytes)
Відкриття меморіальної дошки В.Винниченку на приміщенні
колишньої чоловічої гімназії
м. Кіровоград (нині – м. Кропивницький), 1992

kar2652-75.jpg (101395 bytes)
Пам’ятник В.К.Винниченку, встановлений біля
КДПУ ім. В.К.Винниченка у 2010 р.

(Автор – львівський скульптор Володимир Цесарик)
м. Кропивницький

    Непроста і суперечлива постать викликає чималий інтерес у багатьох науковців. Відомий письменник-краєзнавець Микола Смоленчук (1927-1993) встановив справжнє місце народження нашого земляка. У всіх довідниках місцем народження В.Винниченка значилося село Веселий Кут. Завдяки кропіткій роботі науковця, загальновідомим став той факт, що В.Винниченко народився саме у м. Єлисаветграді. Цьому дослідженню присвячена праця М.Смоленчука «Помилка у жандармському циркулярі».
    Завдяки листуванню М.Смоленчука з родичами В.Винниченка, які мешкають у с. Бобринка Бобринецького району Кіровоградської області, з’ясувалося чимало подробиць біографії Володимира Кириловича.

kar2652-48.jpg (29298 bytes) kar2652-49.jpg (55495 bytes) kar2652-50.jpg (46409 bytes)
Смоленчук Микола Кузьмович (1927-1993) –
літературознавець, письменник
Книга «Скарби золотого поля» (Кіровоград, 2015)
з публікацією М. Смоленчука

kar2652-50a.jpg (547116 bytes)
Лист до М.К.Смоленчука праонуки В.К.Винниченка Валентини Ревви
1988

kar2652-50b.jpg (122611 bytes)
Листи праонуки В.К.Винниченка Валентини Ревви до М.К.Смоленчука
1988

kar2652-50c.jpg (234685 bytes)
kar2652-50d.jpg (382359 bytes)
Спогади племінниці В.К.Винниченка Любові Андріївни Винниченко
1988

    Винниченкознавство займало окрему сторінку у творчій біографії знаного літературознавця, доктора філологічних наук, професора, політика і громадського діяча Володимира Панченка (1954-2019). На виставці представлені праці Володимира Євгеновича, присвячені В. Винниченку.

kar2652-52.jpg (38214 bytes) kar2652-53.jpg (43701 bytes) kar2652-54.jpg (59671 bytes) kar2652-55.jpg (37824 bytes)
1996 Публікація В.Є.Панченка в кіровоградській
газеті «Єлисавет» від 18 березня 1993 р.
1998 2007

    Як народний депутат Верховної Ради І скликання, вчений сприяв поверненню в Україну у 1992 році безцінних меморій – кабінетних меблів та деяких особистих речей письменника і політика, які нині представлені в експозиції обласного краєзнавчого музею.

kar2652-51.jpg (90211 bytes)
В.Є.Панченко у м. Грас, Франція
Грудень 1992 р.

kar2652-67.jpg (84278 bytes)
kar2652-68.jpg (98886 bytes) kar2652-69.jpg (38933 bytes)
Речі В.К.Винниченка, привезені із «Закутка» (Мужен, Франція).
Нині експонуються в обласному краєзнавчому музеї. м. Кропивницький

    В.Панченко – автор сценарію документального фільму «Голгофа Володимира Винниченка» (1995, режисер В. Мощинський), відзначеного премією імені Володимира Винниченка Українського фонду культури.

kar2652-21.jpg (33191 bytes) kar2652-56.jpg (45498 bytes) kar2652-70.jpg (40656 bytes)
Панченко Володимир Євгенович (1954-2019) –
літературознавець, професор,
політичний і громадський діяч
Відзнака Міжнародної премії імені В.Винниченка
Українського фонду культури,
якою нагороджено В.Є.Панченка.

    Творчому і життєвому шляху нашого земляка присвячені літературознавчі праці Григорія Костюка, Миколи Жулинського, Сергія Михиди, Степана Процюка та ін. Вже традиційними стали наукові конференції, на яких дослідники представляють цікаві матеріали про В. Винниченка.

kar2652-57.jpg (65804 bytes) kar2652-58.jpg (47412 bytes) kar2652-59.jpg (26370 bytes)
2000 2002 2011

kar2652-60.jpg (36671 bytes) kar2652-61.jpg (37820 bytes)
2013

    Вистави за п’єсами драматурга представлені на сценах українських театрів.

kar2652-62.jpg (38270 bytes) kar2652-63.jpg (32085 bytes) kar2652-64.jpg (63178 bytes)
Сцени з вистав Кіровоградського обласного українського музично-драматичного
театру ім. М. Кропивницького «Ідея пані Мусташенко» за п’єсою В. Винниченка «Закон»
1991

    У літературно-меморіальному музеї І.К.Карпенка-Карого зібрано чимало матеріалів, що стосуються життєвого та творчого шляху В.Винниченка: фото різних років (починаючи з гімназійного періоду і до останніх років життя у Мужені), копії документів, афіш, які сповіщали про вистави В.Винниченка в українських та світових театрах, газетно-журнальні публікації, присвячені нашому земляку, його твори, видані у 1918, 1928, 1932, 1939 рр., літературознавчі та краєзнавчі праці, присвячені В. Винниченку та багато інших матеріалів. Частина з них представлена на новоствореній виставці.
    Намагаючись зрозуміти день нинішній, нам варто знову і знову перечитувати Винниченка. Можливо, деякі відповіді - у творах парадоксального і імпульсивного, непослідовного, але відвертого, чесного з самим собою письменника і політика, українського інтелігента Володимира Винниченка.