|
Віртуальні
виставки |
|
«Я
гілка від древа мойого народу»
(до 80-річчя від дня народження Світлани
Барабаш) |
|
«… Сьогодні, завтра,
після… - працювати. Думати. Чесно й совісно
відробляти батьківську надію й батьківських
хліб. Знайти “свою” сферу для праці. Моя нива –
повернути Україні свідому, діяльну, динамічну
молодь, перейняту українським болем і радістю.
Формувати молоде українське середовище. З
почуттям гідності й української кореневої
системи. Покоління, яке зробить честь рідній
землі у світах. Це серйозна робота. Вона вимагає
всієї душі. Вона розрахована на вічність. Вона
опирається на злагоду й спільну працю роботящих
рук і мислячих душ. Тож єднаймося! Час не жде». З
таким словами до однодумців і усіх, кому болить
доля України, зверталася свого часу Світлана
Барабаш. Саме ці слова визначали і її життя.
30 червня цього року нашій землячці
мало б виповнитися 80. Заслужений працівник
освіти, член-кореспондент Міжнародної кадрової
академії, педагог, фольклорист, доктор
філологічних наук, професор, літературознавець,
критик, поетеса, член Кіровоградської обласної
організації Національної спілки України,
громадський діяч. Всі вищезазначені регалії і
досягнення належать Світлані Григорівні Барабаш.
Своїм життям вона доводила яким має бути
український інтелігент. Її визначальною рисою
була велика довіра до світу і людей, перейнятість
його проблемами і тривогами, постійна готовність
підтримати не тільки рідних, а й незнайомих людей.
Ці речі були для неї величиною постійною.
Незмінною і не замінимою. |
|
|
|
Барабаш
Світлана Григорівна (1941-2007) –
педагог, доктор філологічних наук, професор,
літературознавець,
критик, поетеса, член Кіровоградської
обласної організації НСПУ |
|
Світлана
Барабаш
Кін. 1990-х |
|
|
Майбутня науковиця
народилася 1941 року в смт Олександрівка
Кіровоградської області. У 1958 р. із золотою
медаллю закінчила Олександрівську СШ № 1.
Працювала кореспондентом Олександрівської
районної газети «Вперед», заочно навчалася на
факультеті журналістики Львівського державного
університету імені Івана Франка. Продовжила
навчання на філологічному факультеті цього ж
університету. Навесні 1963 року С. Барабаш разом з
однокурсниками поставила «Лісову пісню» Лесі
Українки в урочищі Нечимному на Волині. Професор
Денисюк (тоді головний режисер дійства), доктор
філології Андрій Скоць і всі, хто був присутній,
запам’ятали привітання із творчим успіхом від
Максима Рильського, адресоване виконавиці ролі
Мавки – Світлані Барабаш. |
|
|
|
|
Світлана
Барабаш (крайня праворуч)
на території музею-садиби Лесі Українки
с. Колодяжне Ковельського р-ну
Волинської обл
1960-і |
|
Світлана
Барабаш у ролі Мавки
1963 |
|
|
По закінченню
навчання молодий педагог викладала у вечірній
школі робітничої молоді на Донбасі. З 1972 по 1982 рік
обіймала посади викладача, старшого викладача,
доцента кафедри української літератури
Донецького державного університету. У 1979 р.
захистила кандидатську дисертацію, присвячену
творчості Андрія Малишка.
У 1982 році Світлана Барабаш переїхала
до Кіровограда(нині – м. Кропивницький). У 1982-1993
роках працювала доцентом кафедри української
літератури Кіровоградського державного
педагогічного інституту імені О. Пушкіна (нині
Центральноукраїнський державний педагогічний
університет імені Володимира Винниченка). |
|
|
|
|
Світлана
Барабаш
Донецьк. 2-а пол. 1960-х |
|
Світлана
Барабаш (2-а праворуч) та Леонід Куценко (крайній
праворуч) –
учасники конференції «Центрально-Українські
регіони»
Кіровоград. 1993 |
|
|
|
|
|
Виступ
Світлани Барабаш під час конференції з нагоди
70-річчя Василя Козаченка
Педінститут ім. О.Пушкіна. Кіровоград. 1983 |
|
Світлана
Барабаш (крайня ліворуч) серед викладачів
педінституту ім. О.Пушкіна та вчителів
української літератури
Кіровоград. Поч. 1990-х |
|
|
|
Світлана
Барабаш друга ліворуч у другому ряду |
|
|
|
Світлана
Барабаш серед учасників конференції,
присвяченої 140-річчю
від дня народження І.К.Карпенка-Карого, біля
будинку драматурга
(нині – літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого)
Кіровоград. 1985 |
|
|
|
|
|
Світлана
Барабаш (стоїть друга ліворуч) під час зустрічі
з Павлом Загребельним у педінституті ім. О.Пушкіна
Кіровоград. 1986 |
|
Світлана
Барабаш та Леонід Куценко (крайній праворуч)
під час зустрічі з професором Миколою
Неврлим
Педінститут ім. О.Пушкіна. Кіровоград.
Поч. 1990-х |
|
|
З 1993 по 2006 рік
Світлана Григорівна обіймала посаду завідувача
кафедри українознавства Кіровоградського
Національного технічного університету (нині
Центральноукраїнський національний технічний
університет). Саме за часів С. Барабаш про кафедру
українознавства заговорили як про
соціокультурний центр, який має далеко більшу
місію, ніж просто навчальну. Так, науковці
кафедри спільно з колегами з інших областей
виступили організаторами молодіжних наметових
таборів – своєрідних українознавчих та
краєзнавчих освітніх центрів (вишколів). Саме там
народилася ідея міжрегіональної науково-громадської
програми «У нас єдина Україна».
Наукові конференції, культурні обміни,
табори, конкурси, зустрічі, вертепи, концерти –
створювалося об’єднання патріотів-інтелектуалів,
які і сьогодні працюють заради спільної справи.
Особливу увагу як викладач приділяла не тільки
професійному навчанню, а й вихованню національно
свідомої молоді. Не втомлювалася повторювати, що
основним завданням є підготовка молодих, глибоко
професійних кадрів свідомих українців. |
|
|
|
|
Світлана
Барабаш біля Кіровоградського інституту
сільськогосподарського машинобудування
Кіровоград. 1990-і |
|
Василь
Бондар (крайній ліворуч),
Світлана Барабаш та Віктор Сорбат –
учасники заходу у бібліотеці ім. О.Бойченка
Кіровоград. 1990-і |
|
|
|
|
|
Виступ
Світлани Барабаш на
творчому вечорі Анатолія Кримського
с. Триліси Олександрівського району
Кіровоградської області. 1990-і |
|
Світлана
Барабаш (стоїть) серед викладачів
Кіровоградського інституту Міжрегіональної
академії
управління персоналом
Поч. 2000-х |
|
|
|
|
|
Світлана
Барабаш та Леонід Куценко
біля погруддя Євгена Маланюка
м. Новоархангельськ Кіровоградської
області. 2002 |
|
Зліва
направо: професор Львівського університету
Михайло Ільницький, Світлана Барабаш та
Леонід Куценко
Хутір Надія. 2001 |
|
|
|
|
|
Зліва
направо: літературні та громадські діячі
Олександр Полячок,
Світлана Барабаш, Леонід Куценко та Оскар
Кошутський
(директор польського музею Анни і Ярослава
Івашкевичів)
Кіровоград. 2002 |
|
Антоніна
Корінь, Володимир Могилюк, Світлана Барабаш
(крайня праворуч) під час презентації книги
Володимира Могилюка «Сіроокого світу
світлини»
у літературно-меморіальному музеї І.К.Карпенка-Карого
Кіровоград. 1998 |
|
|
|
|
|
Світлана
Барабаш (у центрі) серед гостей свята
театрального мистецтва «Вересневі
самоцвіти»
Хутір Надія. Кін. 1990-х |
|
Світлана
Барабаш та народний артист
України Іван Кравцов на Хуторі Надія
Кін.1990-х |
|
|
У 2004 р. Світлана
Барабаш захистила дисертацію на здобуття
вченого ступеня доктора філологічних наук за
темою «Творчість Ліни Костенко в ідейно-художньому
контексті доби». |
|
|
|
|
Світлана
Барабаш під час захисту докторської дисертації
Національний університет ім. І.Франка.
Львів. 2004 |
|
|
Світлана Григорівна
– автор понад 200 праць з історії української
літератури, сучасного літературознавства,
культурології та фольклористики. Досліджуючи
творчість двох велетів української поезії -
Андрія Малишка і Ліни Костенко, Світлана Барабаш
розкривала неймовірно багатий пласт
українського слова і духу. Окремими виданнями
вийшли праці: «Чарівне джерело поезії» (1985),
«Серце вільне і пісенне» (1989), «Душа прозріє
всесвітом очей…» (2004), «Поетичний світ Ліни
Костенко» (2003), «Ліна Костенко: філософія
поетичного живопису» (2003), «Лірика кохання Ліни
Костенко: спроба осягнення» (2003), «Поетична
історіософія Ліни Костенко: безсмертя духу» (2003). |
|
|
|
|
|
|
Літературний доробок
Світлани Барабаш в періодиці, збірках,
монографіях |
|
Поезію, до якої С.Барабаш
прийшла вже у зрілому віці, вона називала
справжнім дивом. «Для мене цей новий дотик до
Слова – як Боже дання, як дарунок Долі. Таке
відчуття, ніби відкрився раніше втаємничений
шлях пізнання світу і себе в ньому. Це стає сенсом
мого життя, забирає мене всю. Прадавнім звуком і
смислом. Недоступним раніше, озивається до мене
слово. Прабатьківське, Праукраїнське, Несмертне»,
- говорила в одному з інтерв’ю Світлана
Григорівна. Вона мала справжній природній
потяг до Слова, глибинне розуміння його сили.
Перу нашої землячки належать збірка
одухотвореної, ніжної поезії «Золоті причали»
(1998); нею упорядковані книги українських народних
пісень «Пісні з маминого голосу» (2003) та «Ясний
серпанок маминої пісні» (у співавторстві з Б.
Кузиком, 2004) Вже посмертно, у 2017 році, побачила
світ збірка поезій «Засвічу тиху свічку надії».
Критики назвали книгу «…справжнім святом слова.
Слова, яке скорило своєю природністю – рідким
явищем у нинішньому словесному мистецтві. Знаком
великої Душі і великої Любові». |
|
|
|
|
1998 |
|
Світлана
Барабаш під час презентації
збірки поезій «Золоті причали»
Кіровоград. 1998 |
|
|
|
|
Із самого дитинства
народна пісня була світом, в якому жила, дихала і
виростала її душа. Недарма ж неодноразово
повторювала: «Сьогодні думаю, що саме мамина й
татова пісня - це і є той золотий запас мого
народу, який рятував і рятує нас від знеособлення.
І такі естетичні категорії як совісність,
порядність, чесність, сердечність, збережені
народним словом, послані нам як стріла у вічність
і промовляють до нас, нині мовою незнищенного й
незникомого – пісні». Добра енергія слова
Світлани Барабаш надихає на мелодію. Результатом
співпраці з композитором Олександром Решетовим
стали пісні на її слова. |
|
|
|
Пісні
Олександра Решетова на слова Світлани Барабаш |
|
|
|
Світлана Барабаш
ініціювала створення в Кіровоградській області
крайового осередку Всеукраїнського жіночого
товариства імені Олени Теліги. Була членом
комісії з присудження обласної літературної
премії імені Євгена Маланюка, членом ради
Конгресу української інтелігенції; ведучою
культурологічної авторської програми
Кіровоградського обласного телебачення
«Вітальня Світлани Барабаш», де знайомила
глядачів з талановитими земляками. Як
театральний критик вела телевізійну передачу
«Театральне фойє». На її рахунку десятки теле- і
радіопередач, в яких Світлана Григорівна
спілкувалася з багатьма представниками творчої
інтелігенції Кіровоградщини.
Наша землячка була удостоєна звання
Заслужений працівник освіти України, Відмінник
народної освіти України, член-кореспондент
Міжнародної кадрової академії. Нагороджена
орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня, нагрудним
знаком «Петро Могила» - найвищою відзнакою
Міністерства освіти України. Лауреат
журналістської премії імені Володимира
Винниченка Кіровоградської обласної газети
«Народне слово» (1993), обласної літературної
премії імені Євгена Маланюка в номінації
«Літературознавство та публіцистика» за книгу
«Душа прозріє всесвітом очей»… (2005), премії Фонду
Воляників-Швабінських Фундації Українського
Вільного Університету в США. Член
Кіровоградської обласної організації НСПУ (2004). |
|
|
|
|
Леонід
Куценко, Світлана Барабаш, Ганна Бондаренко
після вручення С.Барабаш обласної
премії імені
Володимира Винниченка газети «Народне
слово»
Кіровоград. 1993 |
|
Відзнака
лауреатів обласної літературної
премії імені Євгена Маланюка. |
|
|
|
|
|
|
|
Світлана
Барабаш під час нагородження орденом княгині
Ольги ІІІ ступеня
Київ. 2006 |
|
|
27 квітня 2007 року
завершився земний шлях Світлани Барабаш. Проте
її слово, її справи будуть жити у пам’яті і
серцях вдячних нащадків. Вшанувати світлу
пам’ять знаної науковиці вирішили учні та
вчителі її рідної Олександрівської школи,
створивши читальню її імені.
У літературно-меморіальному музеї І.К.Карпенка-Карого
зберігається фонд Світлани Григорівни, який
налічує близько трьохсот предметів. Серед них
світлини, які ілюструють основні життєві віхи,
газетно-журнальні публікації, наукові та художні
твори, книги із особистої бібліотеки. |
|
|
|
|
Світлана
Барабаш із сином Дмитром
та онукою Лесею
Кіровоград. 1990-і |
|
Світлана
Барабаш з батьками та онукою Лесею
с. Олександрівка Кіровоградської
області. 1990-і |
|
|
|
|
|
Світлана Барабаш з матір’ю Ганною Кирилівною
с. Олександрівка Кіровоградської
області. 1990-і |
|
Леонід
Куценко, Світлана Барабаш, Олена Куценко,
Валентина Гребньова біля Львівського
університету
Вересень, 2002 |
|
|
|
|
|
|
|
Світлана
Барабаш, Леонід Куценко з батьками, Ганна
Бондаренко
с. Вільхове Кіровоградської області. 2002 |
|
Директор
Національного
науково-дослідного інституту
українознавства Петро Кононенко
та Світлана Барабаш
Кіровоград. 1995 |
|
Світлана
Барабаш
Кіровоград. Поч. 2000-х |
|
|
|
|
|
Візитна
картка Світлани Барабаш |
|
|
|
|
Науковий доробок С.
Барабаш ще потребує детального вивчення, як і
осмислення її ролі у науковому та культурному
житті нашого краю. Вона належала до тієї когорти
творчої інтелігенції міста, яка невтомною працею
творила сьогоднішній і завтрашній день нашої
країни. |
|
|
Світлана
Барабаш
Поч. 2000-х |
|
|
|