12 серпня цього року як завжди бажаним і
шановним гостем літературно-меморіального музею
І.К.Карпенка-Карого міста Кропивницького був наш
давній друг і партнер - відомий письменник Василь
Бондар, який багато років успішно очолює обласну
письменницьку організацію. Розмова вилилася у
багатогранне інтерв’ю з проєкту «Відкриті
сторінки душі», де знайшлося місце інформації
про літературну, книговидавничу і громадську
діяльність як окремих літераторів нашого краю, в
т.ч. і гостя, так і про злагоджену роботу всієї
організації, яка нині об’єднала три десятки
літераторів.
Акценти в діалозі науковиці музею
Антоніни Корінь з Василем Бондарем ставилися на
таких пріоритетах як: головні віхи діяльності
письменників області за 30 років Незалежності
України; 25-річна історія та здобутки
письменницького журналу «Вежа»; патріотична
тематика творчості краян у зв’язку з ситуацією
на Донбасі, адже незабаром 29 серпня – День
пам’яті захисників України, які загинули в
боротьбі за незалежність, суверенітет і
територіальну цілісність України.
Мова йшла і про проблеми співпраці з
владою, і про стимулювання літературної
творчості конкурсами та преміями, а також
можливість збагачувати свій і колективний
досвід під час поїздок у рамках «літературних
десантів» до читачів і колег з районів
Кіровоградщини і сусідніх областей.
Звісно, озирнулися і на питання
співпраці письменників з літературно-меморіальним
музеєм І.К.Карпенка-Карого, окреслили можливості
і перспективи взаємокорисної діяльності,
зокрема з метою реставрації садиби І.К.Карпенка-Карого
та перетворення її на туристичний об’єкт
європейського зразка. Для цього директор музею
Лариса Хосяінова вже зробила перші кроки,
замовивши доньці письменника-земляка Вулкана
Козлова-Качана – архітектору Катерині
Прокоф’євій благодійний проєкт реставрації
зеленої зони садиби.
На думку Василя Бондаря, в порівнянні з
іншими музеями міста, наш має суттєву перевагу:
чималу територію саду. Вона значно менша, ніж
колись належала родині Тобілевичів, однак і
такою дає шанс на фантазії і реалії. І сьогодні
тут затишно: в тіні під дорідними грушами і
японською трояндою, на зеленому лужку з пахучими
флоксами і петуніями, ще й при маленькій копанці
з татарським зіллям та рожевою квіткою латаття. А
чому б, – пропонує голова обласної
письменницької спілки, – не побудувати на цій
території невелику сцену, яка приваблювала б
артистів і режисерів для рекламних імпрез та
ювілейних заходів? І поети могли б читати вірші
на кону, конкурси художніх декламаторів можна
було б проводити. Музеєві бракує монументальної
скульптури (самого Івана Карповича чи його
сімейства, або Бонавентури-копача чи Омелька без
коней і кобеняка, з одним батогом у руках), до якої
воліли б прийти сфотографуватись молодята, що
беруть шлюб, чи гості міста, а заодно й зали музею
одвідали б… |
