Віртуальні виставки

Їм підкоряються екран, ефір, література

    16 листопада в Україні відзначається День працівників радіо, телебачення та зв’язку. Історія свята розпочалася 16 листопада 1924 року, коли у Харкові в ефір вийшла перша в Україні радіопрограма. Відтоді працівники радіо відзначали цей день як професійне свято. Нині ж до них долучилися телевізійники, представники інтернет-ЗМІ.
    Теле- та радіожурналісти забезпечують інформаційну підтримку заходів, які відбуваються у літературно-меморіальному музеї І.К.Карпенка-Карого, популяризують нашу діяльність. Науковці музею, в свою чергу, певні: талановиті і креативні люди, які працюють на радіо і телебаченні, яскраво проявляють себе і у літературі. Радіємо, що серед письменників-краян є медійники, які успішно поєднали професійну діяльність із творчістю. Ним і присвячена новостворена виставка.

     Заслужений працівник культури України Левандовський Микола Євгенович
(1931-2018)

    Відомий у краї, насамперед, як багаторічний і незмінний диктор Кіровоградської обласної державної телерадіокомпанії. Народився в станиці Романівська (нині Ростовська область). З 1938 року мешкав у Кіровограді.
    Трудовий шлях починав робітником на заводі. В подальшому - художній керівник кіровоградського будинку культури ім. Калініна, ведучий свят і концертів у обласній філармонії. З 1959 по 2002 рік – диктор Кіровоградського радіо і телебачення.
    Автор збірок поезії «Життя – польоту відчуття» (у співавторстві з В.Бреурошем, 2011), «Осенние раздумья» (2014). Вірші М.Левандовського увійшли до літературного альманаху «Десять лет под “Парусом”» (2010). Був членом літературного клубу «Євшан» (2000), творчого об’єднання «Парус» (2001).

     Заслужений працівник культури України Шурапов Володимир Петрович

    Поет, прозаїк, перекладач, публіцист, театрознавець Володимир Шурапов народився 1928 року у м. Зінов’євську (нині – Кропивницький). Закінчив історичний факультет Одеського державного університету ім. І. Мечникова (1962). Працював журналістом. У 1968-1974 роках – старший редактор Кіровоградської обласної студії телебачення. З 1993 по 2013 рік – керівник літературно-драматичної частини Кіровоградського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. М. Кропивницького.
    Автор книг: «Мої лелеки» (1992), «Ніч над Інгулом» (1993), «Театру Марка Кропивницького 120» (2002), «Про що мовчить сцена» (2002), «Синьйор Монтеккі» (2003), «Театр Марка Кропивницького: минуле і сучасне» (2004), «Марко Кропивницький та його спадкоємці» (2010) та ін.
    Володимир Петрович – лауреат обласної краєзнавчої премії імені Володимира Ястребова (2003), Національної спілки театральних діячів України (2008), журналістських імені Володимира Винниченка газети «Народне слово» (2009) та «Телерадіожурналістика» (2004).

     Юречко Віталій Іванович (1936-2004)

    З журналістикою і телебаченням пов’язав своє життя поет, прозаїк, дитячий письменник Віталій Юречко. Народився у с. Онуфріївка, нині Онуфріївського р-ну Кіровоградської області. Закінчив Харківський інститут культури (1963).
    З 1969 року працював на Донецькому обласному телебаченні старшим, головним редактором літературного мовлення. Певний час був редактором сатиричного журналу «Е-мое!». Наприкінці 1990-х років створив телепередачу «Літературне перехрестя» та був її незмінним ведучим.
    Віталій Іванович – автор книг: «Щасливої дороги» (1962), «Пристань» (1965), «Радуга лета» (1985), «Медведятко клишоноге» (1993), «Сонячне коло» (1993), «Вікно» (1994), «Кленовий лист» (1995), «Сонные сказки» (1995), «Чомучка» (2005) та ін.
    Член Спілки письменників України.

     Пироженко Микола Олександрович (1936-1994)

    Поет і журналіст народився у с. Корсунівка Петрівського району Кіровоградської області. У 1954 році закінчив середню школу № 37 м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. Після навчання повернувся до рідного села. Працював у колгоспі.
    З 1959 року – на журналістській роботі. Деякий час працював у с. Рівному Новоукраїнського району Кіровоградської області, потім – у м. Кіровограді, зокрема спецкором газет «Молодий комунар» та «Кіровоградська правда».
    Заочно закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. Близько десяти років працював редактором Кіровоградського районного радіо.
    Друкуватися почав з кінця 1950-х років. Його поезії з’являлися на сторінках обласних та республіканських періодичних видань, у колективній збірці «Молода пісня» (1965). Єдина збірка поезії М.О. Пироженка «Барви степу» побачила світ у 2004 році, через 10 років після смерті поета.

     Заслужений журналіст України Ципін Віталій Семенович (1939-2004)

    Журналіст, поет, педагог Віталій Ципін народився у Дніпропетровську. Закінчив Дніпропетровський державний університет. До Кіровограда переїхав у 1966 році.
    Віталій Семенович був власкором центрального телебачення по Україні, автором низки популярних телепрограм «Театр і час», «Зворотній зв’язок», «Суботні зустрічі», «Директорський час». У 1993 році став першим редактором газети «Україна-Центр». Був коментатором інформаційно-аналітичних програм українського телебачення. Викладав журналістику у Кіровоградській філії університету «Україна».
    В.Ципін – автор збірок поезій «Жизнь никому не даст отсрочки…» (2004), «Стихотворения» (2005).
    У 2017 році Міською радою м. Кропивницький була започаткована журналістська премія імені Віталія Ципіна.

     Народовий Леонід Миколайович (1939-1993)

    Тривалий час працював на обласному радіо поет і журналіст, уродженець с. Долинівка Гайворонського району Леонід Народовий.
    Вчився у Долинівській семирічці. Середню освіту здобув у Гайворонській школі. Закінчив філологічний факультет Кіровоградського педінституту ім. О.С. Пушкіна.
    Працював в обласних газетах «Кіровоградська правда», «Молодий комунар», редактором обласного радіо, в обласному Будинку народної творчості, в районних газетах.
    Поезії Л.М. Народового друкувалися у журналах «Ранок», «Україна», «Вітчизна», в колективних поетичних збірниках «Молода пісня» (1965), «Дні поезії» (1965, 1967).
    Автор поетичних збірок «Чорнозем» (1969), «Вічне жито» (1976).

     Гончаренко Валерій Васильович (1942-2000)

    Знаний на Кіровоградщині поет, публіцист, журналіст народився у с. Велика Вільхова Лисичанського району Ворошиловградської області. У нашому місті жив з 1944 року.
    По закінченні філологічного факультету Кіровоградського педінституту ім. О. Пушкіна працював кореспондентом Кіровоградського телерадіокомітету, в редакціях газет «Молодий комунар», «Кіровоградська правда», «Вечірня газета», Народне слово», миколаївській газеті «Ленінське плем’я».
Був членом літературної студії «Бригантина», фундатором та керівником міської молодіжної студії «Сівач».
    В.Гончаренко – автор поетичних збірок «Червоний волосожар» (1967), «Кроки» (1974), «Дума про отчу землю» (1984), «Шлях до джерела» (1986), «На розі полудня» (1991), «Парад химер» (2000), «Кажу ось: memento mori» (2001), книжки-розмальовки для дітей «Цар Сонько і кіт Санько» (1999). Член Спілки письменників СРСР з 1984 року.
    У 2000 році Кіровоградською обласною організацією НСПУ та ПВЦ «Мавік» було започатковано обласний літературний конкурс імені Валерія Гончаренка.

     Ніколаєвська Людмила Павлівна

    Поетеса, тележурналістка народилася 1941 року в с. Кричунове Одеської області. Закінчила природничий факультет Черкаського державного педінституту. Працювала у медичній сфері, кореспондентом Кіровоградської обласної газети «Молодий комунар», старшим редактором Кіровоградської телерадіокомпанії. Багаторічна ведуча телепрограми «Камертон душі».
    Авторка збірок поезій «На грани зла и доброты» (1996), «На круги своя» (1999), «Напевы світлого дождя» (2001), «На осонні мальви» (2007), «Над седым, как лунь Ингулом» (2016), «Жизнь – неоконченная повесть» (2021).
    Л.Ніколаєвська – член Спілки журналістів України, Кіровоградського обласного літоб’єднання «Степ», творчого об’єднання «Парус», Конгресу літераторів України.

     Танський Дмитро Іванович (1943-2021)

    Поет і журналіст народився 1943 року у селі Надлак Новоархангельського району Кіровоградської області. Закінчив філологічний факультет Кіровоградського педінституту ім. О.С.Пушкіна (1971).
    Працював на заводі «Червона зірка», журналістом на радіо, кореспондентом газет «Гвардейское знамя», «Молодь Черкащини», редактором багатотиражки «Ритм», Кіровоградської районної газети «Зоря», багатотиражки заводу «Друкмаш», головним редактором Центрально-Українського видавництва. Друкуватися почав з 1970 року.
    Дебютував з добірками віршів в обласних газетах «Молодий комунар» та «Кіровоградська правда». У 1980-1990-х роках почав друкувати поезії та гуморески в українських журналах «Дзвін», «Україна», «Перець», у молодіжному альманасі «Вітрила». Чимало його поетичних творів покладено на музику.
    Автор книг «Цибуля і секс» (1992), «Знахарі з-під колодки» (1993), «Танці на узліссі», «Журавлиний обрій», «Де відкривається душа» (2008), «Квіти чарівного берега» (2013).
    Член Кіровоградського обласного літературного об’єднання «Степ» (1992), обласної організації Конгресу літераторів України (2008).

     Кобзар Володимир Федорович

    З посади літпрацівника Олександрівської районної газети «Вперед» (1969) розпочав журналістську діяльність прозаїк, публіцист, громадський діяч Володимир Кобзар (1947 року народження, с. Восток Макарівського району Башкирії).
    У 1974 році закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т.Шевченка. Працював редактором, старшим редактором, виконуючим обов’язки завідуючого відділом художньої літератури у Симферопольському видавництві «Таврія» (1975-1979).
    У 1981 році переїхав до Кіровограда, де працював кореспондентом Кіровоградського телерадіокомітету (1982), обласної газети «Кіровоградська правда» (1983-1990), редактором місцевої газети «Думка», завідуючим літературно-драматичною частиною театру ім. М.Кропивницького, відповідальним секретарем Кіровоградської обласної організації Спілки письменників України (1991-1995).
    У 1990-х роках активно займався політичною діяльністю в Народному Русі України.
    Автор книг: «Провулок Гвардійський» (1980), «На отчому порозі» (1988), «Сіль Чумацького шляху» (1989), «Буваличі» (1993, 2012), «Гусі і лебеді. Про Велике зелене дерево» (2013), «Як у раю» (2014), «Хроніка буднів» (2016), «Запах фіалки» (2017) та ін.
    Лауреат міської літературної імені Арсенія Тарковського у номінації «Література для дітей» за книгу «Запах фіалки» (м. Кропивницький, 2018).
    Член Національної спілки письменників України (1989).

     Желєзняков Євген Михайлович

    Поет, прозаїк, журналіст народився 20 жовтня 1950 року у селі Протопопівка Олександрійського р-ну Кіровоградської області.
    Закінчив філологічний факультет Кіровоградського державного педінституту ім. О.С.Пушкіна (1972).
    Працював журналістом у Кіровоградському телерадіокомітеті, літконсультантом газет «Кіровоградська правда», «Народне слово», займався підприємницькою діяльністю.
    Друкувався в обласній та республіканській періодиці, альманасі «Вітрила». У 1976 році у видавництві «Веселка» вийшла перша книжка поезій для малят «Ходить весело вітрець».
    Автор поетичних та прозових творів для дітей: «Виріс в полі колосок» (1985), «Танкодром» (1987), «Моє село» (1993); документальної повісті «Вибухи гримлять на Волині» (у співавторстві з Г.В. Балицьким, 1990), лірики «Поминальні дні» (2005), «Чужая жена» (2001).

     Даниленко Ніна Ксенофонтівна

    Народилася 1950 року. Журналіст, інтернет-публіцист, телевізійний сценарист, режисер.
    Закінчила філологічний факультет Кіровоградського державного педагогічного інституту ім. О.Пушкіна.
    Лауреатка та дипломантка всеукраїнських та міжнародних телевізійних конкурсів, літературної премії «Сокіл» (2018).
    Членкиня обласного літературного об’єднання «Степ» ім. Віктора Погрібного.
    Пише оповідання та новели з гострим сюжетом та інтригою.

     Полулях Сергій Васильович

    Майбутній журналіст народився у 1954 році у м. Олександрія. Тривалий час працював на великих підприємствах Олександрії і Маріуполя. Навчався у Київському політехнічному та Дніпропетровському гірничому інститутах. Кілька сезонів провів на Колимі, працюючи в старательських артілях Магаданської області зварником та в.о. начальника дільниці.
    У 1992 році розпочав журналістську діяльність у газеті, а потім на телебаченні в Олександрії. Пізніше став головним редактором телеканалу TTV у Кіровограді. Декілька років працював у газеті «Кіровоградська правда», начальником відділу зв’язків з громадськістю та ЗМІ Інгульської шахти ДП «Схід ГЗК» у Кіровограді. Нині – кореспондент газети «Україна-Ценр».
    У 2012 році побачила світ книга оповідань «Українська Колима (записки старателя)», яка написана на основі власних вражень автора. Лауреат міської журналістської премії імені Віталія Ципіна (2020).

     Заслужений працівник культури України Попов Олег Володимирович

    Поет-пісняр, педагог, громадський діяч народився 1січня 1953 р. у м. Олександрії Кіровоградської області. Закінчив філологічний факультет Кіровоградського державного педагогічного інституту імені О.С.Пушкіна (1974) та Київську Вищу партійну школу (1989). З 1985 по 2005 рік мешкав у Кіровограді.
    Працював завідуючим кабінетом народознавства обласного інституту удосконалення вчителів (1991-1992); викладачем, доцентом кафедри української літератури, заступником декана факультету філології та журналістики Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (1992-2005).
    Автор посібників з народознавства: «Стежина» (1995), «Перевесло» (1996). Автор поетичних збірок: «Пісня на крилі» (1999), «Коли вже з осінню на ти» (2009), «Солодкий щем» (2010), «На покуті душі» (2012); художньо-публіцистичної повісті «Спогад на майбутнє» (2007).
    Автор буклетів: «Кіровоградська обласна філармонія» (2004, 2009), «Калиновий спів» (2007), «Молюсь за тебе, Україно» (2008).
Редактор, автор програм обласного радіо «Пісенне перехрестя», «Пісенний вирій» (2000-2008), автор та організатор обласного фестивалю-конкурсу дитячої та юнацької пісні «Пісенне перехрестя».
    Лауреат премій: обласної журналістської імені Володимира Винниченка газети «Народне слово» (2001), обласної краєзнавчої імені Володимира Ястребова (2003, 2012), обласної літературної імені Євгена Маланюка в номінації «Художня література» за збірку поезій «Солодкий щем» (2012).
     Член Кіровоградського обласного літературного об’єднання «Степ» (1973). З 2005 року мешкає в Одесі.

     Макей Людмила Анатоліївна

    Людмила Макей народилася 1965 року в м. Світловодську. Викладала в Олександрійському педагогічному училищі ім. В. Сухомлинського та в інших закладах освіти.
    Шлях у журналістику розпочала з олександрійської газети «Городской курьер», де вела рубрику «Доброе утро, александрийцы». Працювала в міських та обласних ЗМІ, вела передачу «Пісенне перехрестя» на Кіровоградському обласному радіо. Була головним редактором видання «Первая городская газета». До поезії, якою захоплювалася ще з дитинства, повернулася знову. Л.Макей – авторка трьох книг та понад 30 пісень на власні вірші. У 2020 році побачила світ книга Л.Макей «З одного тіста».

     Маєвський Михайло Валентинович

    Михайло Маєвський народився 1970 року в Кіровограді. Закінчив Інститут журналістики Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка (1994) та економічний факультет Кіровоградського державного технічного університету (2003).
    З 1987 по 2000 рік працював у Кіровоградській обласній державній телерадіокомпанії. З 2000 року – президент громадської організації «Центр розвитку європейських зв’язків «ЄвроВокс».
    З 1986 року його публікації з’являлися у газетах «Будівельник», «Молодий комунар», «Кіровоградська правда», «Народне слово», «Україна-Центр» та інших. Першу збірку поезій видано у 1999 році.
    Готував матеріали для місцевого радіомовлення і телебачення, у 1991-1993 роках - радіоматеріали для Всесвітньої служби Українського радіо. У 1993-1994 роках - автор та ведучій «Нової економічної програми» Кіровоградського обласного радіо, у 1995-1998 роках - телевізійної програми «Від першої особи». У 1997-1998 роках був редактором та ведучим новин «Reuters» на Кіровоградському обласному телебаченні, автором програми «Середній клас», що висвітлювала проблеми становлення та розвитку середнього класу в Україні.

     Горобець Олена Валеріївна

    Олена Горобець народилася у Добровеличківці Кіровоградської області у 1988 році.
    Журналісткою мріяла стати з дитинства. Ще в школі дописувала в районну газету. Закінчила історичний факультет Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка (2011).
    Керівниця творчої групи радіо UA: Українське радіо Кропивницький, ведуча і редакторка телерадіопрограм КОДТРК «Кропивницький», письменниця, громадська діячка.
    Окремими виданнями побачили світ поезії О. Горобець «Летючі менеджери» (2012), «Сансара» (2017), твори для дітей «Горобці-молодці» та «Киця з Кропивницького» (2018).
    Членкиня НСПУ з 2018 року.

     Левицький Василь Вікторович

    Випускник факультету філології та журналістики КДПУ ім. В.Винниченка Василь Левицький (1987 р.н., м. Кіровоград) – прозаїк, краєзнавець, журналіст, громадський діяч. Працював учителем української мови та літератури у ЗОШ № 22 м. Кропивницького.
    Нині – заступник голови правління громадської організації «Екскурсійно-інформаційний центр», редактор «UA: Українське радіо Кропивницький», журналіст філії Національної суспільної телерадіокомпанії України, керівник секції журналістики Малої академії наук.
     В.Левицький – автор прозових книг «МаксималISTи» (2011), «ЗамаЛьОвки до кРАЮ» (2016), «У краї на зліт часів» (2019).

     Поліщук Кирило Миколайович

    Поет, прозаїк, музикант, перекладач Кирило Поліщук народився у 1991 році у м. Феодосія, АР Крим. З 2001 року мешкає у м. Кіровограді (нині – м. Кропивницький). Закінчив філологічний факультет Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.
   Координатор міжнародного проекту «Міст», організатор багатьох культурних подій. Головний редактор електронного мистецького часопису «Лабораторія». Нині – редактор та ведучий творчої групи програм радіо в «UA: Кропивницький».
    Автор збірки поезій «Поза каменем» (2015) та двох міні-збірок «Імпульс» (2016), «оZеро» (2017), книги для дітей «Дівчинка, яка на місяць літала на Місяць» (2020).

    Матеріали виставки свідчать: чимало наших краян уміло поєднують фахову діяльність із творчістю. Бажаємо землякам підкорення нових вершин як у професії, так і в літературі.