14 грудня 2021 року, до 165-річчя від дня народження
корифея українського театру, знаного режисера та неперевершеного
драматичного актора Миколи Карповича Тобілевича, який увійшов в історію
театрального мистецтва під псевдонімом Садовський, у
літературно-меморіальному музей І.К.Карпенка-Карого відкрилася виставка «Театральні
перехрестя Миколи Садовського». Її гостями були студенти Кропивницького
будівельного коледжу.
Захід розпочався з презентації директором музею Ларисою
Хосяіновою нового буклету, присвяченого театральній діяльності Миколи
Садовського. Вона нагадала, що з будинком, у якому нині розміщено музей,
пов’язані кілька років життя Миколи Карповича.
Науковиця Наталія Мельниченко представила виставку та
розповіла про багаторічну і багатогранну діяльність М. Садовського,
висвітливши найбільш яскраві життєві і творчі моменти.
Народився майбутній майстер сцени 13 грудня 1856 року в селі
Кам’яно-Костувате на Херсонщині у славетній родині Тобілевичів, феномен якої
і сьогодні дивує багатьох.
Ще з дитинства захоплювався театром. Навчався у Херсонській
гімназії та Єлисаветградському земському реальному училищі. У 1877 році
добровольцем пішов на російсько-турецьку війну. Хоробрість Тобілевича на
полі бою була помічена. Розпочалася військова служба, але Микола швидко
зрозумів, що армійська муштра його не вабить.
Від 1881 року життя пов’язав з театром. Однією з вершин
театральної кар’єри стало відкриття ним у 1907 році першого стаціонарного
українського театру, який діяв у Києві до 1919 року.
В експозиції також йдеться про період еміграції з 1923 по
1926 рік.
Після повернення в Україну Микола Карпович періодично
виступав у різних театрах. У 1929 році знявся у фільмі «Останній лоцман».
Учасники заходу переглянули уривки з кінокартини, у якій Садовський зіграв
головну роль.
В останні роки життя, крім акторської діяльності, працював як перекладач та
мемуарист.
Мовою світлин виставка розповідає про втілені Садовським на
сцені образи: історико-героїчні − Богдана Хмельницького, Сави Чалого,
Гетьмана Дорошенка (в однойменних п'єсах М. Старицького, І. Карпенка-Карого,
Л. Старицької-Черняхівської), соціально-побутові − Дмитра («Не судилося» М.
Старицького), Тараса, Опанаса, Івана («Бондарівна», «Бурлака», «Суєта» І.
Карпенка-Карого) та ін. Він був першим на українській сцені Командором («Камінний
господар» Лесі Українки) та Городничим («Ревізор» М. Гоголя).
У музейній вітрині знаходяться оригінальні фотознімки кін.
ХІХ - поч. ХХ ст., на яких зображено трупу Марка Кропивницького, Миколу
Садовського в ролі Миколи («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Марію
Заньковецьку в ролі Бондарівни («Бондарівна» І. Карпенка-Карого). Поруч −
рідкісні театральні листовні картки; українська газета «Рада» за 1907 рік зі
звісткою про смерть рідного брата Миколи Карповича − видатного драматурга
Івана Тобілевича, та анонсом прем’єри в театрі Садовського.
У різні часу таланту корифея було присвячено чимало книг.
Частина з них представлена на виставці: збірка «Спогади про Миколу
Садовського» (1981), «Садовський садить сад – з Марією і без» Ю. Хорунжого
(2005), «Театр Миколи Садовського 1907-1920» Г. Веселовської (2018) та ін.
Афіші, програми, буклети свідчать, що вдячні нащадки шанують пам'ять
земляка. У 2011 році ювілею Садовського присвятили 41-й фестиваль
театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти», а у 2016 році - 46-й.
У 1992 році на сцені Кіровоградського театру імені М.
Кропивницького побачила світ вистава «Коли розлучаються двоє» режисера М.
Барського (він же − автор п’єси). Фото і програма також доповнюють
експозицію.
Роль Миколи Садовського як культурного і громадського діяча
виходить далеко за межі театру. У товаристві інших корифеїв і сучасних йому
діячів у різних галузях культури й мистецтва, діяльність Садовського сприяла
народженню нового покоління української інтелігенції ХХ століття. |
