Віртуальні виставки

Україна квітне в вишиванці

    Душа у вишиванці» − таку назву має проект, започаткований літературно-меморіальним музеєм І.К.Карпенка-Карого. Минулого року було відкрито фотозону «Вишивала дівчина вишиванку», де представлені вишиті сорочки та рушники з різних регіонів України і нашого краю. Цьогоріч презентуємо віртуальну виставку світлин, на яких увічнені у вишиванках відомі земляки та особи, чиє життя пов’язане з Кіровоградщиною: театральні та громадські діячі, члени їх родин, а також поети, прозаїки, літературознавці, краєзнавці, яких вже немає серед нас. Вони живуть у нашій пам’яті. І саме у День вишиванки хотілося б згадати краян, які, вбираючись у національний одяг, не тільки підкреслювали свою національну причетність, а й передавали традицію носіння вишиванок наступним поколінням.
    Сьогодні, як і колись, вишита сорочка є важливою річчю для кожного українця. Вона має надзвичайно давнє походження. Ще Геродот стверджував, що одяг скіфів був прикрашений вишивкою, а вони, як відомо, проживали на території сучасної України.
    Здавна сорочка мала для наших предків магічний, релігійний сенс − з нею було пов’язано багато забобонів, застережень, вірувань. Кожен символ та колір ніс сакральне значення, як і те, хто вишиває сорочку, з яким настроєм та думками − вона мала слугувати власникові оберегом. Вишивати національний одяг бралися тільки жінки, адже саме вони дарували виробу потужну позитивну енергетику. Це ремесло матері передавали своїм донькам, бабусі − онучкам.
    Особливо популярною вишиванка стала у 1870-х роках, коли мистецтво української вишивки світ побачив завдяки альбому із зібранням і систематизуваннями українського орнаменту письменниці Олени Пчілки, який вона видала в Парижі в 1876 році. Тоді як вишивка була постійним атрибутом простих українців, інтелігенція поводилась з національним вбранням вкрай обережно, адже через вишиту сорочку можна було з легкістю потрапити до буцегарні.
    Одним із перших вишиванку з європейським костюмом-трійкою почав носити Іван Франко. Це був новаторський підхід до трансформації образу українського інтелігента, у якому поєднувалися прадавня українська традиція і модерні запити нової епохи.
    Наприкінці ХІХ – початку ХХ століття вишита сорочка була не тільки предметом одягу, а й виявом своєї громадської позиції. Відомий епізод, коли майбутній письменник, визначний політичний і громадський діяч Володимир Винниченко прийшов на випускний іспит до Єлисаветградської гімназії у вишитій сорочці та солом’яному брилі, взявши на руку кирею. Це був ще хлопчачий, але все ж свідомий виклик тогочасній системі, своєрідна відповідь на образливу фразу: «Мы тебя учим не на свинопаса, а на чиновника». Такого демонстративного порушення правил Володимирові, звісно, не пробачили і документа про закінчення Єлисаветтградської гімназії не видали. Згодом він екстерном склав випускні іспити в Златопільській гімназії.
    Вишиванка для українців − символ пам’яті народу й поваги до його історії. У сучасній Україні День вишиванки вперше відзначили 2006 року. Засновницею свята стала Леся Воронюк − українська письменниця, журналістка, режисерка, сценаристка, продюсерка та громадська діячка. Під час навчання на історичному факультеті Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, вона запропонувала акцію «День вишиванки». Ідею підтримали студенти і викладачі університету, і з роками традиція розповсюдилася по всій Україні. До неї долучилися представники української діаспори по всьому світу та прихильники України. Так всеукраїнське свято стало всесвітнім і відзначається щороку в третій четвер травня.
    У 2022 році День вишиванки припадає на 19 травня. В умовах війни з росією та надзвичайної консолідації українського суспільства, воно буде ще одним приводом заявити, що ми, українці, − вільний народ незалежної держави, який мужньо бореться з російським загарбником.
    Нагадаймо світу, що ми в себе вдома, на своїй землі, маємо свою історію та культуру і ніхто не має права на неї зазіхати!

    Вишиванка і нині є справжнім трендом, складовою національної свідомості, зв’язку поколінь. Наступного року музейний проєкт «Душа у вишиванці» буде присвячений відомим землякам – літераторам, краєзнавцям, громадським діячам, які нині творять історію нашого краю.

Кропивницький Марко Лукич (1840-1910) –
український драматург, актор, театральний діяч, композитор

Заньковецька Марія Костянтинівна [Адасовська-Хлистова] (1854-1934) –
видатна українська актриса, театральна діячка

Тобілевич Софія Віталіївна (1860-1953) –
українська актриса, фольклористка, дружина І.К.Карпенка-Карого