20 листопада 2023 року в літературно-меморіальному музеї
І.К.Карпенка-Карого міста Кропивницького пройшов захід-реквієм до 90-х
роковин Голодомору 1932-1933 років – геноциду українського народу.
За радянських часів тема Голодомору замовчувалася, була
забороненою і лише із здобуттям Україною незалежності почали оприлюднюватися
свідчення тих, хто пережив цю трагедію.
У 1993-му скорботна дата вперше відзначалася на державному
рівні . У 1998 році Указом Президента України встановлено День пам’яті жертв
Голодоморів – щороку в четверту суботу листопада. Цього дня, як сонце зайде
за горизонт, українці запалюють у вікнах свічки – на пам’ять про всіх убитих
голодом.
У 2006 році Верховна Рада України ухвалила Закон про визнання
Голодомору геноцидом українського народу. А в листопаді 2008-го в Києві
споруджено Національний меморіал жертв Голодомору. Станом на червень 2023
року Голодомор офіційно визнали геноцидом українського народу 32 країни
світу.
У 2023 році День пам’яті жертв Голодоморів припадає на 25
листопада. Другий рік поспіль вшанування винищених голодом жертв
відбувається на тлі повномасштабної війни, розпаленої росією. Минуло 90
років, і той само агресор знову чинить геноцид проти українців.
У рамках заходу першокурсникам (група ПРМ-3) Кропивницького
професійного ліцею сфер послуг і торгівлі презентовано книжкову виставку «Хроніка
голодного геноциду». Втішно, що викладачі освітнього закладу не тільки
навчають своїх вихованців професійної майстерності, але й виховують
небайдужих і свідомих громадян. Учні ліцею – часті гості музею.
В експозиції – одна із перших збірок цієї тематики, видана
1993 року в нашому краї. Це – «Голоси з 33-го» за редакцією Василя Бондаря –
прозаїка, журналіста, члена Кіровоградської обласної організації НСПУ. Також
представлені монографії, книги, журнали з публікаціями місцевих науковців та
краєзнавців Олега Бабенка, Василя Білошапки, Юрія Матівоса, Федора Шепеля,
Сергія Мілютіна; науково-популярні і художньо-публіцистичні видання:
Світлани Орел «Ті, хто не хотів помирати мовчки», Владислава Журавського,
Оксани Верстюк, Лесі Журавської «Там, у небі, чорний крук», у якому, крім
спогадів та документів з розсекречених архівів про голодомор, подано вірші
поетів-земляків Яра Славутича, Віктора Соколова, Володимира Бровченка,
Віктора Удовиченка та ін.
Центральне місце займає «Національна книга пам’яті жертв
Голодомору 1932-1933 рр. в Україні. Кіровоградська область» з передмовою і
короткими довідками про передумови та страшну ходу Голодомору по кожній
адміністративно-територіальній одиниці.
Виставка знайомить з художніми творами письменників-земляків
Галини Берізки «Сакраменто», Дмитра Іванова «Монолог з тридцять третього»,
Володимира Кобзаря «Як у раю», Володимира Шурапова «Як нам болить за тебе,
Україно», Миколи Петрова «Двоє на льотному полі», Олександра Жовни «Маленьке
життя», в яких описані трагедії українських сіл та всього українського
народу.
Науковиця музею Наталія Мельниченко зазначила: такі твори
треба читати. Їх неможливо переповісти. Енергетика болю, що міститься в них,
є цілющими ліками від байдужості, безпам’ятства і забуття.
Молоді був продемонстрований уривок з кінофільму «Маленьке
життя» за сценарієм уродженця міста Новомиргород Кіровоградської області,
українського педагога, письменника, кіносценариста, заслуженого діяча
мистецтв України Олександра Жовни. У стрічці йдеться про долю маленького
хлопчика Пилипка під час голодної зими 1932-1933 років.
Причини штучного голодомору в Україні та неоднозначну реакцію
на нього закордонних діячів висвітлив старший науковий співробітник відділу
історії Кіровоградського обласного краєзнавчого музею Сергій Мілютін.
Безкарність злочину 1930-х років доводить: злодіяння проти
людства мають бути оприлюднені, винні – засуджені світовою спільнотою,
інакше все повториться знову. Ось чому так важливо берегти історичну пам’ять,
передавати її нащадкам, вивчати архівні документи і знайомити з ними увесь
світ. |
