У літературно - меморіальному музеї І.К. Карпенка
- Карого відбувся вже другий у новому році
масовий захід із циклу "Відкриваємо нове
ім'я". Ця презентація першої книги поезії
Наталії Дубіної, члена Компаніївської районної
літстудії "Вершники", "Ліків від щастя
нема!". Народилась вона 29.09.1951 р. в м.
Кіровограді, в сім'ї службовців. Закінчила
музичне училища та музично - педагогічний
факультет Кіровоградського педінституту ім.
О.С.Пушкіна.
35 років віддавши музично - педагогічній
роботі, зараз живе у с. Спаському Компаніївського
району, виховує онуків, господарює і займається
творчістю.
Серед її захоплень: музика і музичний
супровід у спортивній гімнастиці, література,
живопис, циганська культура, коні, подорожі,
капусники… Любить життя у всіх його проявах.
Поезія в її душу ввірвалась десь у 5- 6
класах та й досі живе й діє в її житті, як морський
приплив - відплив: то бурхливо затоплюючи береги,
то покидаючи їх, в залежності від житейських
ситуацій.
Перша добірка її віршів була вперше
опублікована в альманасі "Осінь"
(Кіровоград, "КОД", 2002), виданої творчим
об'єднанням "Парус". Друкується в районній і
обласній пресі.
Перша презентація її першої книги у
Компаніївській райбібліотеці показала, як давно
і спрагло чекали її читачі. Жінка - промінь, жінка
- стихія, жінка - пристрасть, - такі синоніми
підходять для характеристики її харизматичної
натури. У післямові до книги Н.Дубіна
сповідується у своїй багатогранній любові - до
Вітчизни, Бога, сім'ї, доньки, якій присвячує все,
що до неї писалось, а при ній - твориться.
Восторг, любовь, печаль и злость,
Надежда, юмор, откровенье
В одно в стихах твоих слилось,
Как вечность, сжатая в мгновенье!
Так стисло характеризує її поезію
колега по перу - Олена Надутенко. Додам, що мало не
кожен свій вірш поетеса - музикант може
перетворити в пісню. Але поки що в її репертуарі з
десяток авторських пісень.
Щодо того, чи поетеса Н.Дубіна, не
сумнівається творча група, яка на громадських
засадах підготувала до друку цю першу листівку:
рецензент О.Полевіна (автор передмови),
співредактори А.Корінь і А.Царук, технічний
редактор, меценат і видавець, який здійснив друк
власним коштом, В.Лисенко.
З книги на читача хлюпне море любові і
болю, іронічності, гумору, артистичності. Їй
вдаються переспіви і пародіювання. Неіснуючий у
природі прилад "страждометр" показав би, що
її поезія - це й вибухи пристрасті, ствердження й
заперечення; смиренність і бунтарство, радість і
горе, кохання, гнів; зачарування пополам з
розпачем, жалість і милосердя, материнська
доброта й жертовність, як свої, так і людські.
Вражає поетеса широтою почуттів,
помислів, бо вміє в одній людині побачити
проблеми світу, намагається дозою свого позитиву
хоч трохи удосконалити світ.
Пишучи українською і російською, у другій
вона все ж почувається впевненіше, розкутіше. Для
її стилю характерне і мовне розмаїття: (іронія,
фольклор, сленг, діалектизми, мелодійність) і
образне мислення, і своєрідність особистості.
Манера авторського читання і співу - теж додає
естетичної насолоди слухачам і читачам. |
