Віртуальні виставки

Книжка – маленьке віконце у великий світ

    Міжнародний день дитячої книги – свято, встановлене за ініціативи та за ухвалою Міжнародної ради дитячої книги. Відзначається щороку (починаючи з 1967-го) 2 квітня – у день народження великого казкаря Ганса Крістіана Андерсена. Цим підкреслюється надзвичайно важлива роль дитячої книги у формуванні духовного та інтелектуального обличчя нових поколінь.
    «Людина, для якої книжка уже в дитинстві стала такою необхідною як скрипка для музиканта, як пензель для художника, ніколи не відчує себе обділеною, збіднілою і спустошеною. Книга – це віконце, через яке діти бачать і пізнають світ і самих себе», – казав мудрий педагог Василь Сухомлинський. Ці слова актуальні і в наш час. Дуже важливо, щоб у вік інформатики, комп’ютеризації, Інтернету книга увійшла в життя дитини якомога раніше. Чи стане вона духовною скарбницею для кожної дитини – залежить від дорослих.
    У творчому доробку письменників ХХІ століття – уродженців нашого краю або тих, чиє життя пов’язане з Кропивниччиною, чимало віршів, оповідань, казок, повістей, п’єс, які виховують молодше покоління на основі важливих загальнолюдських цінностей, навчають любити планету, піклуватися про неї, цінувати неповторну Україну, пишатися її історією, бути патріотами.

    Бредихіна Ніна Миколаївна (1938 р.н., с. Мельник Канівського р-ну Черкаської обл.) – поетеса, прозаїк, композитор. З 1956 року проживає у Кіровограді (нині м. Кропивницький). Закінчила Кіровоградське музичне училище. За фахом – хормейстер.
    Авторка книг: «Віршовані оповідання та казки» (2000), «Вербна неділя» (2002), «Дарунок» (2002), «Пори року» (2002), «Рідна земля» (2003), «Холодний Яр» (2004), «Корсунська сага» (2005), «Серце, зіткане з любові» (2006), «Чарівні суниці» (2007), «Женьшеневий кущ» (2008), «Іванко Берест» (2009), «Оксана» (2010), «Голуба троянда» (2011), «Серце степу» (2012), «За покликом душі» (2012), «Колодій» (2012), «Монахова криниця», «Хочу свята», «Зоряна», «Доля» (2013), «Закаблукам лиха дам» (2014), «Мрійник» (2015), «Підкорені любов’ю» (2016), «Втішний» (2017), «Вибраний» (2018) та ін.
    Збірки дитячих віршів і п’єс Ніни Бредихіної запрошують у казковий світ дивовижних пригод, де звірята, птахи, малята шукають стежки до творення добра, засуджують зло, де випробовуються їхні характери, де перемагає світло.

    Гармазій Надія Сергіївна (1987 р.н., м. Світловодськ Кіровоградської обл.) ‒ поетеса, прозаїк, літературний критик, очільниця Кіровоградської обласної організації Національної спілки письменників України.
    Авторка збірок поезії: «Готика» (2005), «Приручення лиса» (2008), «Тройзілля» (у співавторстві, 2009), «Попелище для феніксів» (2016); монографії «Іван Дзюба: дух і творчість» (2016); книг для дітей «Марго та Єдиноріг, що жив у буфеті» (2022), «Канікули з Єдинорогом» (2023).
    Надія Гармазій розповідала про «Марго та Єдинорога»: «Ця книга є моєю родинною історією, у мене є донька Маргарита. На кухні у бабусі живе білий єдиноріг і одного разу головній героїні – дівчинці на ім’я Марго вдається його зловити. З цього місця починається багато пригод. Єдиноріг показує дівчинці свій світ і допомагає повірити в диво. У фіналі герої долають Невірію, яка є уособленням зла, що заважає нам бути вільними, сміливими і щасливими».
    У другій книзі – «Канікули з Єдинорогом» – дітей чекають нові пригоди казкового героя. Це історія, яка вчить дивитись у вічі власному страху і перетворювати виклики на нові можливості. Важливе місце у творі посідає екопроблематика, зокрема порятунок лісів від знищення.
Як наголосила пані Надія, «Нам усім сьогодні так потрібне диво, і тому вихід дитячої книги у такі непрості часи є великою радістю для українських діточок. А радість і віра в диво завжди наближають перемогу».

    Горобець Олена Валеріївна (1988 р.н., смт Добровеличківка Кіровоградської обл.) – поетеса, членкиня Кіровоградської обласної організації Національної спілки письменників України, журналістка, редакторка і ведуча програм обласного радіо і телебачення, громадська діячка.
Перші віршики і казки написала в молодших класах школи.
    Авторка поетичних збірок «Летючі менеджери» (2012), «Сансара» (2017); книг для дітей «Горобці-молодці» (2017), «Киця з Кропивницького та її друзі» (2018).
    «Горобці-молодці» писалися протягом двох років. Мама двох чудових хлопчиків знає багато: чи можливо скачати братика з Інтернета, чи справді хлопці не люблять зайчиків, і що трапиться, якщо надути величезну кульку з жуйки. На сторінках книжки маленькі українці зустрінуть войовничих зайчиків, лисого Лиса і горобців, що варять борщ на молоці – кумедних героїв з жартівливо-повчальними історіями. Помандрують на крилах метелика у країну вечірніх фантазій Азур, а ще дізнаються, чому малеча з нетерпіння чекає суботи.
    Книга «Киця з Кропивницького та її друзі» розповість, чому крокодил вирішив стати вегетаріанцем, а кіт мріє по Марс, як звичайний слимак може стати равликом і, звісно ж, познайомить із чудовою кицею з міста Кропивницького.

    Жовна Олександр Юрійович (1960 р.н., м. Новомиргород Кіровоградської обл.) ‒ прозаїк, кіносценарист, режисер, заслужений діяч мистецтв України. Закінчив дефектологічний факультет Київського державного педагогічного інституту (1982). Мешкає в Новомиргороді. Кілька десятиліть його життя пов’язані з педагогічною працею в інтернаті для глухонімих дітей.
    Автор книг: «Партитура на могильному камені» (1991), «Вдовушка» (1996), «Експеримент» (2003), «Маленьке життя» (2004), «Її тіло пахло зимовими яблуками» (2008), «Історія Лізи» (2014), «Визрівання» (2015), «Солодка ілюзія життя» (2015), «L» (2016), «Малюнки з минулого» (2018) та ін.
Оповідання «Маленьке життя» увійшло до шкільної програми в рубриці «Сучасна українська література».
    У 2007 році Олександр Жовна дебютував як режисер, екранізувавши «Маленьке життя». Кінострічка розповідає хлопчика Пилипка, у якого голодної зими 1932-1933 років помирає мати. Випробування, які випали на долю дитини, її страждання, прагнення добра і любові – основні сюжетні лінії оповідання і художнього фільму.
    Картина була представлена на міжнародному кінофестивалі «Молодість», фестивалі українського кіно в Кельні (Німеччина), здобула лауреатство фестивалю «Покров» (Україна).

    Кобзар Володимир Федорович (1947 р.н., с. Восток Макарівського р-ну Башкирії) – письменник, журналіст, член Національної спілки письменників України. Його життя і творчість тісно пов’язані як із смт Олександрівка Кіровоградської області, так і з містом Кропивницький.
    Автор книг: «Провулок Гвардійський» (1980), «На отчому порозі» (1988), «Сіль Чумацького Шляху» (1989); дитячої повісті «Буваличі» (1993, 2012); казки «Гуси і лебеді. Про Велике зелене дерево» (2013); новел та оповідань збірки «Як у раю» (2014), «Запах фіалки» (2017).
    Володимир Кобзар добре відомий як дитячий письменник. Він не загубився в сучасному молодому літературному потоці, принаймні його дитяча книжка «Буваличі» здобула спеціальну відзнаку малого журі «Бібліотеки для дітей і студії дитячої літератури» на Форумі видавців у 2014, ставши в один ряд із «Казками дракона Омелька» Сашка Дерманського і барвистим виданням «Фарбованого лиса» Івана Франка. У 2015 році здобув лауреатство II Міжнародного конкурсу на кращий твір для дітей «Корнійчуковська премія» – І премію у номінації «Проза для дітей старшого віку та юнацтва». Лауреат літературної премії імені Арсенія Тарковського (засновник ‒ Міська рада міста Кропивницького) у номінації «Література для дітей» за книгу «Запах фіалки» (2018).
    Повість «Запах фіалки» очима шибайголови Ліксандера, як жартома зве його дід, знайомить юних читачів з особливостями життя нашого степового краю у ХІХ сторіччі, а саме – із непростими буднями і промислом чумаків. У детективній історії головний герой розшукує зниклого батька-чумака, скарб прадіда, зазнаючи всіляких пригод, і водночас плекає в серці перші юнацькі почуття до своєї ровесниці, яка зі звичайнісінького дівчиська перетворилась в дівчинку-квітку і тепер щодня-щогодини вабить його до себе, як тонкі пахощі весняної фіалки.

    Кондратенко-Процун Валентина Фоківна (1948 р.н., с. Димине Маловисківського р-ну Кіровоградської обл.) – поетеса, членкиня Кіровоградської обласної організації Національної спілки письменників України. За фахом – учитель, працювала в школах області.
    Авторка поетичних збірок: «Цвіте мій терновий, запізнілий» (1996), «Золотої осені коралі» (2008), «Райські яблука у пелені» (2011), «Між радістю і плачем» (2000), «Доля на осінньому балу» (2004), «Любов – криниця», «Жнива Магдалини» (2015); книг для дітей «Борщ із сонця й літа» (2007), «Новорічна чудасія» (2018), «Дід Жахай із синіми крильми» (2019).
    Писати для дітей – рідкісний дар. Валентина Кондратенко-Процун цим даром володіє. Її дитячі книжки – цінний подарунок для вихователів дитячих садків, учителів молодших класів і для позакласного читання на уроках літератури рідного краю. Дитячі вірші землячки – чарівні, образні, пізнавальні, легко запам’ятовуються, розраховані на різний вік: дитина зацікавлено послухає, а дорослий посміхнеться: як нагадують людей вередлива коза, жабка, песик, волик та інші мешканці «дитячого раю»!

    Корінь Антоніна Михайлівна (1948 р.н., с. Софіївка Щорського р-ну Чернігівської обл.) – поетеса, публіцист, критик, перекладачка, членкиня Кіровоградської обласної організації Національної спілки письменників України, громадська діячка. З 1974 р. живе у Кіровограді (нині м. Кропивницький). Працювала бібліотекарем, бібліографом, методистом, редактором у бібліотеках України та Білорусі.
    Авторка збірок поезії: «Заворожи мене» (1993), «Сім нот мінору» (2000), «Віку мого день» (2000), «Монолог метелика» (2007), «За руки – по райдузі» (2008); збірки пісень «Шукаю папороті цвіт» (2000), «Грай, калинова сопілко!» (2002); книги перекладів та переспівів «Стежками століть» (2010, 2012), книги публіцистики «Долинська галактика» (2012); упорядниця антології жіночої поезії «Зоря материнства» (2005); авторка книжки дитячого гумору «Веселі дрібнички із сімейної скарбнички» (у співавторстві, 1994), книг віршів для дітей «Чому у сойки крила голубі» (2003), «Як стати другом?» (2010), «Як Данусь у Трускавці “козакував”» (2012) та ін.
    Маленьким читачам Антоніна Корінь присвячує свою чудову поезію, адже написана вона про них і для них, у ній – перші дитячі здивування і захоплення, сприйняття світу очима дитини.

    Левицький Василь Вікторович (1987 р.н., м. Кіровоград, нині м. Кропивницький Кіровоградської обл.) ‒ письменник, краєзнавець, журналіст, громадський діяч. Працює радіо- і телеведучим, журналістом Національної суспільної телерадіокомпанії України («Суспільне: Кропивницький»).
Пише з дитинства прозу і поезію, драматичні твори. Неодноразово перемагав у різноманітних літературних конкурсах і друкувався в газетах, журналах, колективних збірках тощо.
    Автор книг повістей «МаксималISTи» (2011), електронної прозової «ЗамаЛьОвки до кРАЮ» (2016), збірки публіцистичних матеріалів «Революція свідомості» (2016), громадянської поезії «У краї на зліт часів» (2019), інтимної лірики «У люблені пречуття» (2022), гумористичних віршів «Жартомагавк» (2022), філософської лірики «За світ рушили доброхіть» (2024).
    У 2022 році Василь Вікторович видав дві дитячі книги: поезії для дітей «Маленькі дивунчики» та оповідання «Маленькі шуканчики». Щодо збірочки «Маленькі дивунчики», то автор наполягає, що діти всі напрочуд різні. Бувають діти-диванчики, вони полюбляють лежати, підлаштовуючись під простір. А бувають діти-дивунчики: вони люблять дивуватися, пізнаючи довколишній світ. У збірочці є те, що допоможе кожній дитині стати супер дивунчиком: віршики, загадки, лічилки, скоромовки, жартики, пісеньки, привіталки та інше.

    Мельник Петро Петрович (1964 р.н., с. Великі Трояни Благовіщенського р-ну Кіровоградської обл.) – заслужений журналіст України, письменник, громадський діяч, очільник Кіровоградської обласної організації Національної спілки журналістів України.
    Автор дитячих оповідань «Дивовижна подорож Соні й Асі до Скандинавії» (2016), «Дивовижна подорож Соні й Асі до Давнього Єгипту» (2017), «Дивовижна подорож Соні й Асі на Запорізьку Січ» (2019).
    «Власне, я завжди відчував потребу працювати в літературному жанрі, були й попередні проби пера. Проте, ідея написання саме кулінарних казок виникла випадково. Після скорочення штату Укрінформу я майже рік був безробітним. Якось на кухні погляд затримався на товстезному зошиті дружини із рецептами, що лежав на холодильнику, на магнітиках на його дверцятах – згадку про різні подорожі. Падіння цього зошита могло б стати смішним і курйозним випадком – хто ж його тоді збере докупи?! А ще – початком фантастичної історії. Скажімо, дівчинка Соня, яка зовсім не любить готувати та допомагати мамі, потяглася за новим магнітиком, струснула холодильник, і мамин зошит із рецептами вдарив її по голові і розсипався. Дівчинка втратила свідомість, а коли прийшла до тями, зрозуміла, що опинилася в іншому часі та в іншій країні. В тій, про яку розповідає збитий нею магнітик. І там їй потрібно зібрати розсипані мамині кулінарні рецепти… Це спонукало написати кілька пізнавальних казок, об’єднаних у серію “Кулінарна казка або мамин кулінарний зошит”».

    Надутенко Олена Валентинівна (1949 р.н., м. Кіровоград, нині м. Кропивницький Кіровоградської обл.) ‒ поетеса, очільниця Творчого об’єднання «Вітрила», громадська діячка.
    Авторка поетичних збірок: «Я начинаю жизнь сначала» (2002), «Святой и грешный этот мир» (2003), «Три троянди» (2004), «На теренах долі» (2005), «Зона аномалии» (2008), «Гіркий аромат полину» (2016), «Фатальна вдача» (2020); дитячих книг: «Веселі акварелі (2007), «Хочу знати все про НАТО» (2010), «Солнца лучик золотой» (2011), «Про що співав єнотик» (2013), «Барвиста вишиваночка» (2013), «От А до Я» (2013), «Барвиста вишиванка» (2014), «Панасові оповіданки» (2020), «Цікаві розмальовки» (2022).
    Її дитячі книги написані для дошкільнят та школяриків. У легких і захоплюючих віршах зображено активне і цікаве дозвілля, навчання і свята, дитячі уподобання та ігри у різні пори року. Доброзичливість і невгамовність, допитливість властиві героям віршованих оповідок.

    Ніцой Лариса Миколаївна (1969 р.н., смт Капітанівка Новомиргородського р-ну Кіровоградської обл.) – педагогиня, письменниця, громадська діячка, членкиня Національної спілки письменників України.
    Письменниця ініціювала чимало соціальних і культурних проєктів: щорічний круглий стіл «Книга на захисті дитячої душі», Всеукраїнський рух       «Дорослі читають дітям», Всеукраїнські акції «Почитай мені, татку!», «Тиждень читання для дітей» та ін.
    Загалом у творчому доробку землячки понад 15 видань для дітей дошкільного й молодшого шкільного віку. 2001 року було вперше опубліковано «Казку про славного Орленка». Від 2006 року твори Лариси Ніцой виходять окремим виданнями: казкова повість «Пригоди лисеняти Бума», казки «Як хом’ячок друзів шукав» (2008), «Невигадані історії про звіряток-друзяток», «Казка про Українське Щастя» (2009), «Ярик і дракон» (2010), «Зомба, або історія одного хлопчика» (2010), «Страшне страховисько» (2010), «Ярик-векалка» (2012), «Павлусь і Павлинка», «Мій Блек», «Неслухи і вередулі», «Зайчикове щастя» (2015).
    У 2020 році книга «Навіщо песикові гавкати» стала книгою року в номінації «Соціальна книга» за версією книжкової платформи «Барабука».

    Семененко Вікторія Олегівна (1987 р.н., с. Лозуватка Маловисківського р-ну Кіровоградської обл.) – письменниця, журналістка, волонтерка.
Проживає у м. Кропивницький. Її девіз: «Усе неможливе – можливе, намріяне – здійснене».
    Авторка шести художніх книг: «Вона першою все сказала» (2020), «Така як є» (2021), «Сильна дівчинка» (2021), «Назавжди» (2022), «Сестрині секрети» (2023) та дитячої книги «Моє зимове диво» (2023).
    Перша дитяча книга мами двох маленьких доньок – захоплива історія для дошкільнят та молодших школярів про маленьке зайченя Веселку, яке дуже хотіло здійснити свою мрію про власний день народження в засніженому лісі. Для цього воно вдається до мандрівки, про яку не каже батькам, і наражається на небезпеку. Маленьким читачам доведеться хвилюватися: чи врятується маленьке зайченятко? Чи відсвяткує свій день народження з родиною? Чи побачить свій намріяний зимовий сюрприз?

    Смирнова Наталія Борисівна народилася у Кіровограді (нині м. Кропивницький Кіровоградської обл.). Має дві вищі філологічні освіти. У творчому доробку письменниці – сценарії повнометражних та короткометражних ігрових фільмів, анімаційного кіно, а також романи, повісті для дитячої та дорослої аудиторії, оповідання, вірші, пісні.
    Оповідання для дітей друкувала в журналах «Маленька фея та сім гномів», «Маленький розумник», «ВДГ», «Олександрійський маяк». Авторка книг для підлітків «Лузер» (2019), «Крим Керіма» (2021).
    У 2018 році здобула перемогу в Міжнародному літературному конкурсі романів, п’єс, кіносценаріїв та пісенної лірики «Молода КороНація» у номінації «Найкращий кіносценарій. Дорослі для дітей» за сценарій фільму «Діти, чари, вовкулаки». Удостоєна спецвідзнаки Незалежної міжнародної літературної дитячої премії «Схід Сонця» за повість «Діти, чари, вовкулаки».
    У 2019 році оповідання «Лузер» стало переможцем Міжнародного мультимистецького конкурсу «Молода КороНація» у номінації «Оповідання для середнього шкільного віку», а сценарій повнометражного ігрового фільму для дітей «Діти, чари, вовкулаки» отримав Диплом-спеціальну відзнаку від НСКУ на Всеукраїнському фестивалі сценарної майстерності «Кіноскрипт».
    2020 року оповідання Наталії Смирнової «Друг» увійшло до хрестоматії «Сучасна література рідного краю: посібник серії “Шкільна бібліотека” для 5-7 класів закладів загальної середньої освіти», яка вийшла у харківському видавництві «Соняшник» і отримала гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України». Цього ж року твір «Непослухи і чарівний амулет» переміг в Міжнародному літературному конкурсі романів, п'єс, кіносценаріїв та пісенної лірики «Дитяча КороНація» у номінації «Анімація для молодшого шкільного віку (дорослі для дітей)».
    У 2020 році пані Наталія стала лауреаткою літературної премії імені Арсенія Тарковського (засновник ‒ Міська рада міста Кропивницького) у номінації «Література для дітей» за книгу «Лузер», до якої увійшли однойменне оповідання, а також повість «Діти, чари, вовкулаки». Що робити, якщо ти закохався, а дівчина не звертає на тебе уваги? Як залишитись «своїм» серед друзів-однолітків, не приховуючи своє внутрішнє «я»? Яким є шлях до успіху? І чи дійсно ти той самий лузер, яким себе вважаєш? Про це йдеться в «Лузері». Кохання, дружба, магія, боротьба добра і зла, а також мольфари, відьми та характерники – все це ви знайдете у повісті для дітей середнього шкільного віку «Діти, чари, вовкулаки».
    Надрукована київським видавництвом «Портал» книга «Крим Керіма» опинилася серед 13 творів у довгому списку «Дитяча книга року BBC – 2022». Оповідь ведеться від імені хлопчика Керіма. Ми бачимо Крим його очима: дім, родина, квітучі гранати, дитячі пригоди. Одного дня усе це змітає Друга світова війна. А іншого дня ненависні «совєти» розпочинають депортацію, відпускаючи чверть години на збори у вигнання, а для багатьох – в останню путь. Виявляється, що бути кримським татарином – вирок. Авторка ретельно опрацювала історичний матеріал, тому герої та події дуже переконливі. Це книга про збереження традицій, родину, дружбу, любов та вірність. Вона надихає не здаватися навіть у найважчі моменти життя. Твір допоможе батькам розмовляти з дітьми про серйозні речі.

    Царук Антоніна Петрівна (1961 р.н., смт Компаніївка Кіровоградської обл.) – поетеса, критик, драматург, членкиня Кіровоградської обласної організації Національної спілки письменників України.
    Авторка збірок віршів для дітей: «Онучечка-чомучечка» (2006), «Відважне мишеня» (2007), «Гостював у Літа Дощик» (2007), «Майже вчений» (2008); п’єси-казки «Земля світлячків» за мотивами однойменної повісті-казки Віктора Близнеця (2008), збірки віршів, казок, загадок і оповідань «Як Петрик стежину пас» (2009); збірок віршів для дорослих «Мовчання бруньки» (2012), «Тобі,прозріння пізнє…» (2018); збірника рецензії «Коди золотих рун» (2020); низки літературознавчих статей у хрестоматії «Блакитні вежі» (2011), журналах «Вежа», «Дзвін» та ін.
    У 2019 році стала лауреаткою літературної премії «Земля світлячків» імені Віктора Близнеця у номінації «Проза та поезія для дітей» (засновник – Компаніївська районна рада Кіровоградської області).

    Чорний Павло Георгійович (1965 р.н., м. Кіровоград, нині м. Кропивницький Кіровоградської обл.) – поет, прозаїк, публіцист, педагог, дитячий письменник. Працює завідувачем відділом військово-патріотичного виховання Кропивницької міської станції юних техніків (КЗ СЮТ).
    Автор близько 200 віршованих казок і п’єс, прозових творів, гімнів, пісень, наукових та публіцистичних статей, методичних посібників, програм і віршованих сценаріїв.
    У творчому доробку письменника книги: «Дребезги» (1996), «Бодай-цикута» (у співавторстві з В. Шилом, 2003, 2006), «Света и конфета. Сказки от дяди Паши» (2009), «Татова книжка» (2017), «Як лелечий рід Калину рятував у злу годину» (2018), «Лелека над містом» (2022).
    Павло Чорний є ініціатором та учасником літературно-просвітницьких проєктів (2016-2023): «Казка – дітям», «СЮТ – казковий дивосвіт», «Віршовані казки Василя Сухомлинського», «Діти – творці миру», «Канікули зі Святим Миколаєм», «Казкодром», «Дистанційний Казкодром», «Патріотика», «Патріотичний Казкодром», «Абетка міста Кропивницького», «Поетичний блокпост», «Знай! Умій! Врятуй!», «Лелека над містом» та «Школа Перемоги». Учасник і призер літературних і музичних конкурсів.
    У 2017 році «Татова книжка» Павла Чорного стала «Кращою книгою України» в номінації «Світ дитинства» Всеукраїнського конкурсу Держкомтелерадіо.
    Задля виховання юних патріотів в образі казкаря Дідуся-Павлуся висвітлює свою творчість в освітніх заходах різного формату, максимально поєднуючи літературний хист з впровадженням інноваційної педагогічної діяльності.

    Шевченко Аліна (2005 р.н., с. Гайок Олександрійського р-ну Кіровоградської обл.) – письменниця, журналістка, громадська діячка, фотограф. Наймолодша лауреатка літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша (2023). Засновниця і головна редакторка літературно-мистецького журналу «Олександрійський маяк». Авторка книжок «Цвіт першої надії» (2019)], «Мелодія мовчання» (2021), «Небесна сповідь» (2023).
    Першу збірку оповідань «Цвіт першої надії» видала у 2019 році, коли навчалася у дев’ятому класі. Книга складається із 16-ти прозових творів, різних за жанрами, які цікаві і підліткам, і дорослим. В оповіданнях змальовуються непрості події з життя головних героїв, порушуються проблеми спілкування між дітьми і дорослими, ставлення до людини, до природи. Також розкриваються питання вибору шляху подолання проблем. Сюжети творів цікаві, захоплюючі, часом фантастичні. Герої закохуються, мріють про щастя, шукають вихід із складних життєвих ситуації та своє місце у цьому безмежному, неповторному, часом складному світі.

    Дитинство ‒ це той неповторний час, коли мала людина відкриває для себе світ. Читання відіграє важливу роль в житті дітей, набагато більшу, ніж читання в житті дорослих. Книга, яку прочитали в дитинстві, залишається в пам’яті майже на все життя. Вона інформує, навчає, розвиває, виховує, надає поради, формує певне світосприймання, норми поведінки, відкриває нові світи та культури.
    Дитячі книги, які є зразком високого художнього слова – прози і поезії, виховують у дітей почуття прекрасного, формують загальнолюдські цінності, сприяють моральному становленню.
    Дитяча книжка збагачує культуру країни. Це – інвестиція у її майбутнє. Обирайте українське, читайте українське, любіть українське!