«Хай довго світить сонце» - так побажав собі під
своїм останнім віршем письменник і журналіст
Віктор Ганоцький. Цим рядком і назвали
презентацію його посмертної книги «Постскриптум
або крапку ставити рано» (Кіровоград, ЦУВ, 2013), яка
відбулась у Кіровоградському міському
літературно-меморіальному музеї І.К.
Карпенка-Карого. Образ сонця часто зустрічається
у його мажорній ліриці, та й сам автор був
сонячною людиною, промені душі якої продовжують
зігрівати читачів.
Книжка видана вдовою письменника
Наталією Ганоцькою за редакторства Станіслава
Янчукова. Слово про автора і його творчість
сказала ведуча Антоніна Корінь.
Народився В.Ганоцький 27.05.1936 р. на
Дніпропетровщині в учительській родині. Вірші
почав писати п’ятикласником, а семикласником
уперше опублікував критичну замітку в «Перці».
Відслужив строкову службу в армії.
Закінчив Харківський інститут культури та
факультет журналістики Київської ВПШ. Працював
на будівництві, в колгоспі, в рибартілі, у
закладах культури, обкомі КПУ. Але найдовше –
журналістом у трьох обласних газетах: «Молодий
комунар», «Кіровоградська правда», «Народне
слово». Був ліквідатором аварії на ЧАЕС.
Помер 2 січня 2010 р. Залишив творчий
спадок з десяти книг поезії, прози і
публіцистики, виданих протягом 1992-2009 рр.
загальним тиражем до п’яти тисяч примірників. А
ще шість документальних повістей опублікував у
періодиці. Серед редакторів його книг – колеги
по перу: П.Селецький, В.Гончаренко, А.Корінь,
В.Могилюк, Б.Куманський, З.Мельникова, С.Янчуков.
Над презентованою книжкою автор
працював у кінці життя, вже тяжко хворіючи. Нова
книга складається із семи невеликих спогадів про
дитинство, однокласників і першу любов,
армійські будні, перший трудовий досвід, перші
журналістські та поетичні кроки, про колег по
перу. Ці новелки щирі, добрі, наповнені любов’ю,
драматизмом, а часом іскристим гумором. Крізь них
відчутне усвідомлення того, як слово поступово
ставало потребою душі та знаряддям праці. Як
перші успіхи й невдачі на шляху до професійної
роботи в журналістиці формували творчу
особистість і розуміння значення преси. Книга
спогадів стала черговим творчим дотиком пера
Віктора Ганоцького до вічності через три роки
після його смерті.
Про творчість В.Ганоцького писали
свого часу В.Гончаренко, І.Бублик, А.Корінь,
В.Левочко, О.Бабенко. Про нову книжку вже
з’явились перші позитивні відгуки В.Любарського
та А.Корінь в обласній пресі.
Своєрідно охарактеризував автора та
його творчість письменник Василь Бондар у
літературному портреті, вміщеному разом з
вибраною поезією у двотомнику «Блакитні вежі».
Він та колишні колеги і друзі В.Ганоцького
(Б.Куманський, С.Янчуков, В.Могилюк) і вдова
Н.Ганоцька поділилися спогадами про автора та
нову книгу. Як і попередні, вона світиться
інтелектом, людяністю, енергією добра.
Композитор Павло Гарбар виконав
авторські пісні на вірші В.Ганоцького та його
улюблені мелодії.
Презентація відбулась 16.05.2013 р. –
напередодні Міжнародного дня музеїв. |
