Садова зона є невід’ємною частиною міської садиби Тобілевичів.
    За свідченням Андрія Юрійовича Тобілевича, онука Івана Тобілевича (Карпенка-Карого), обійстя займало майже гектар. Крім будинку і флігеля, до його складу входив просторий внутрішній двір та великий садок.
    У центрі садка Тобілевичів знаходилася альтанка з живоплоту – жовтої акації. Це було місце бесід і літніх «суботників», тобто дружніх суботніх зустрічей.
    Про садові посиденьки у своїх «Спогадах» згадує Євген Чикаленко, в подальшому відомий український громадський діяч, видавець, меценат, а тоді – учень Єлисаветградського земського реального училища, однокашник молодших братів Івана Тобілевича – Панаса та Миколи. Деякий час він квартирував у Тобілевичів. Про «густий садок, повний всякої городини» у книзі «Мої спомини» (1939) написала український педагог, письменниця, літературознавиця та громадська діячка Софія Русова, яка певний час також мешкала у будинку Тобілевичів.
    Від весни до осені науковці музею запрошують відвідувачів до саду, який звемо Карпенковим. Наш сад – зелена зала під відкритим небом. Це – місце для концертів, творчих посиденьок, мистецьких зустрічей, літературних пікніків та квестів, дитячих ігор і відпочинку на свіжому повітрі.
      У внутрішнього двору і саду – свої легенди і спогади, вони - продовження екскурсії.
    Створення рекреаційного простору вимагає відповідного облаштування території (1400 м²). Над проектом ландшафтного впорядкування на волонтерських засадах працює архітектор з м. Суми Катерина Прокоф’єва – донька письменника-земляка Вулкана Миколайовича Козлова-Качана (1924-2019).