Справді унікальною виставкою поставив крапку в святкуванні 125-річчя обласного драматичного театру імені Кропивницького обласний літературний музей, що носить ім'я іншого корифея - Івана Карповича Тобілевича (Карпенка-Карого). Як розповіла директор музею Катерина Лісняк, планувалася така виставка вже давно. Театр імені Кропивницького постає в ній через призму акторських сімей. Мені вже доводилось чути, що в Україні наш театр чи не найбільше славиться "сімейністю". Виставка підтвердила цю істину.
  На стендах, присвячених окремим родинам, - в основному фотографії, розглядаючи які, можна і пригадати, і всміхнутися, і посумувати. Є в експозиції й програмки, і ескізи декорацій, відгуки преси тощо. Всі ці матеріали музею допоміг зібрати покійний Іван Васильович Казнадій. Його родині теж присвячено стенд. Адже тесть Івана Васильовича Андрій Мартинов був, за відгуками очевидців-театралів, хорошим актором та успішним директором театру. Ім'я його доньки, дружини Івана Казнадія, заслуженої артистки України Світлани Казнадій-Мартинової, тільки в останні роки перестало з'являтися в театральних програмках.
  У матеріалах експозиції представлено повоєнний театр, коли тут працювали дійсно неперевершені актори: Георгій Семенов і Надія Ігнатьєва (до речі, першою дружиною Георгія Гнатовича була Лідія Тімош), Костянтин Параконьєв і його дружина танцівниця Тетяна, художники Микола Сакевич і Есфірь Білецька, славна династія Білецьких... (однофамільців художника). В експозиції низка фотокарток розповідає й про сьогоднішні акторські родини. Це народний артист України Іван Кравцов та його дружина помічник режисера Лідія Кравцова, заслужені артисти України Валентина й Анатолій Литвиненки, заслужена артистка України Галина Романюк і артист Олексій Дорошев та інші акторські сім'ї.
  Скажімо, у балетмейстера Жанни Олейніченко присвятила себе театру лише донька Оленка, артистка балету. Але талановитий гармоніст Георгій Олейніченко хоч і обрав професію пілота, але переймається проблемами театру, не пропускає жодної прем'єри чи гастрольної вистави.
  Дозволю собі нагадати ще про два стенди, котрі присвячені акторським родинам й оповиті смутком, оскільки чоловіки цих родин - уже за межею часу. Валерій Дейнекін залишив по собі світлу пам'ять у наших серцях. Його дружина Ірина Федотова (Дейнекіна) грає на сцені театру імені Кропивницького і керує молодіжним театром "Резонанс", продовжуючи справу дорогого Валерія Дмитровича...
  Немає з нами й Олександра Майстренка, веселого, яскравого Сашка, котрий вже першою своєю роботою у виставі "Езоп" заявив про себе як про непересічну особистість. Олександр Майстренко багато грав у п'єсах корифеїв і взагалі в українській класиці. Я вважаю, що такого Стецька у "Сватанні на Гончарівці" марно було б шукати у будь-якому іншому театрі. Ну, а про його шляхетну "тіточку із Бразилії" у виставі "Тітка Чарлея" (за п'єсою "Здрастуйте, я ваша тьотя") ми вже неодноразово згадували.
  Дружина Олександра Майстренка Вікторія продовжує працювати в театрі. Мине деякий час, і, можливо, на сцені з'явиться Сашин нащадок Іванко.
  Першими відвідувачами музейної експозиції стали ті, кому вона присвячується, тобто кропивничани. Розчулена Катерина Лісняк назвала свою виставку дарунком театральним сім'ям. А учні та викладачі музичної школи № 3 подарували присутнім маленький концерт.