Чи думав підприємливий німець на прізвище Шварц, якому першому спало на думку в роки Франко-Пруської війни відіслати зображення артилериста на фоні гармати своїм знайомим, що він стане законодавцем моди на листування? І протримається ця мода майже півтора сторіччя, як інтернаціональний символ епохи щирих почуттів та відвертості для більшої частини населення земної кулі!
  На щастя, не всі старовинні листівки безслідно зникають. Іноді вони перетворюються на цікаві музейні експонати. От і днями в Кіровоградському літературно-меморіальному музеї Карпенка-Карого відкрилась виставка "Миттєвості історії", в якій представлено близько 400 карток із фондів музею та приватних колекцій відомих філокартистів Юрія Тютюшкіна й Володимира Могилюка.
  Директор музею Катерина Лісняк провела екскурс в історію виникнення, трансформації міні-послання на поштовій картці, а перед внутрішнім поглядом відвідувачів (гімназистів навчально-виховного комплексу гуманітарно-естетичного профілю) поставали обриси старовинних художніх мініатюр. А романси у виконанні учнів музичної школи № 2 створили романтичну ауру навколо дійства.
  - Нині слати один одному листівки поштою немодно, - з жалем зазначила Катерина Лісняк. - Навіщо ж витрачати сили і час, якщо за кілька секунд ваше послання "долітає" до адресата через всесвітню мережу Інтернет? Та й зберігати їх удома незручно, бо з часом папір псується, вкривається пилом, місця немає в шафі... Напевно, саме тому на смітниках усе частіше з'являються альбоми із сімейними фотографіями та картонні коробки з поштовими листівками, котрі стають неоціненними знахідками для колекціонерів.
  Володимир Могилюк розкрив таємниці старовинних листівок, представлених на виставці. Так, на одній з них з циклу "Українські типажі" під назвою "Весела дівчина" зображена Марія Заньковецька (картка вийшла у світ вже після смерті актриси). Деякі з них (незважаючи на невеликі розміри) привертають увагу своєю оригінальною композицією. З однієї, виданої в Канаді, Тарас Шевченко дивиться глядачеві прямо в очі й суворо запитує: "Чи твої діти говорять моєю мовою?" Напрошуються відомі історичні аналогії з радянських часів (якому також відведено окреме місце в експозиції), коли червоноармієць запитував: "Ти записався добровольцем?"
  Ну, а за браком місця мені лишається тільки згадати тематичні розділи інших стендів: це й українська народна пісня, і корифеї українського театру, і краєвиди Кіровограда та Кіровоградщини, і... Втім, не буду переобтяжувати читача зайвими словами. Бо ж недарма кажуть: "Краще один раз побачити, ніж сто разів почути".

На знімку: експозицію створили Катерина Лісняк, Володимир Могилюк і Юрій Тютюшкін (зліва направо)