Тісним, майже сімейним колом у залі літературного музею імені Карпенка-Карого зібралися близькі, знайомі, друзі поета і журналіста Віктора Ганоцького. Вечір пам'яті організувала його вдова Наталя Ганоцька з допомогою співробітників музею.
    Варто згадати, що саме у стінах музею у 2006-му році відбувся перший і, якщо я не помиляюся, єдиний творчий вечір Віктора Федоровича. Правда, в бібліотеці імені Чижевського свого часу Ганоцький з дружиною влаштували спільну виставку. Вишивки пані Наталі, проілюстровані рядками поезій. І вже після відходу поета Наталя Кузьмівна влаштувала аналогічну виставку, як це планувалося ще за його життя.
    Ведучою вечора пам'яті стала відома кіровоградська поетеса, член Національної спілки письменників і... новий науковий співробітник літмузею Антоніна Корінь. У своєму, умовно кажучи, конферансі, вона неодноразово зверталася до поезій Ганоцького. Згадували про Віктора Федоровича - журналіста, який довгий час був заступником редактора газети "Кіровоградська правда" і благословляв на шлях красного письменства багатьох кіровоградських літераторів і газетярів, і Микола Цибульський, Валерій, М'ятович, Василь Бондар, Броніслав Куманський, Станіслав Янчуков. Самодіяльний автор Павло Гарбар заспівав кілька пісень на вірші Ганоцького. А відомий на Кіровоградщині диктор Микола Левандовський, котрий у досить поважному віці став "молодим поетом", прочитав вірша зі збірочки, подарованої йому Віктором Федоровичем.
    Не звучало пишних фраз і нещирого славослів'я. І коли б сам поет був свідком цього вечора на свою честь, він би залишився задоволеним.
    Віктор Ганоцький був скромною людиною і поетом для душі. Світла вам пам'ять і вічний спокій, Вікторе Федоровичу.