Гортаючи цьогорічний «Історичний календар Кіровоградщини» В.М.Боська, я не знайшла серед ювілярів Костянтина Гавриловича Оверченка. У травні, а саме 22-го, поету-земляку виповнюється 95.

   Саме так про своє багатотрудне життя написав поет. Але він не став пустоцвітом. Завжди молодий душею, непосидючий, працелюбний, вірний патріот Незалежної України, вже довгий час проживає у латвійському місті Єлгава.
   Родом Кость Оверченко з міста Новогеоргіївська (нині м. Світловодськ Кіровоградської області). Вірші писав з дитинства, деякі з них були надруковані в дитячому журналі «Жовтеня», в газетах Києва, Полтави. Листувався з Павлом Тичиною, Петром Панчем, Леонідом Первомайським.
   Після закінчення школи вступив на філфак Дніпропетровського університету. Навчання було недовгим - 1939 року юнака призвали до армії. Служив артилеристом на острові Сааремаа в Естонії, де і зустрів Другу світову війну. У запеклих боях з нацистами вже в перші дні гарматна обслуга першого дивізіону пустила на дно більше двадцяти німецьких транспортів та кораблів конвою. То було бойове хрещення молодого артилериста Оверченка. У жовтні 1941-го потрапив у полон, був відправлений до концтабору Саласпілс, двічі тікав, але знову потрапляв до нацистів. Третя спроба втечі влітку 1943 року виявилася вдалою. Через ризьке підпілля потрапляє до партизанського загону, в якому воює до кінця війни. День Перемоги Кость Гаврилович зустрів у Єлгаві, очолив повітову Раду товариства Тсоавіахіму, займався розмінуванням території Латвії. Понад п’ятдесят тисяч мін було знешкоджено мінерами, якими керував К. Оверченко. Отак і затримався поет у Єлгаві. Тут зустрів своє кохання – латишку Велту, яка стала його дружиною, народила сина.
   Близько сорока років працював завідувачем Єлгавської міської бібліотеки, тож навколо нього завжди були книги. Саме у Латвії реалізував себе як поет і перекладач. Оволодівши латиською мовою, почав перекладати на українську твори відомих письменників, серед яких: Артур Лієлайс, Лаймон Вацземнієкс, Андріс Колберг, Віктор Лагздинь та ін.
   Кость Гаврилович - автор літературних передач для українського радіо, присвячених творчості латиських письменників Віліса Лаціса, Андрейса Упіта, Анни Кемпе та ін.
   Проживаючи у Прибалтиці, ніколи не поривав зв’язків з батьківщиною, українська мова залишилася для нього рідною. У далекій Єлгаві подумки линув до неньки України, безмежну любов до якої проніс через усе життя.
   Цією любов’ю пронизані збірки поезії «О, як тоді співали солов’ї», «Я родом звідти, де Дніпро тече», «Так непомітно одійшла весна», «Я бачу Україну Україною», «Якщо ти українець – українцем будь», «Мені сниться війна».
   Вірші та переклади Костя Оверченка друкувалися в газетах «Літературна Україна», «Молодь України», «Кіровоградська правда», «Народне слово», «Маловисківські вісті», в журналах «Вітчизна», «Дніпро», «Вежа», «Степ», «Барвінок», «Сузір’я», «Малятко», «Перець».
   Поет постійно тримає зв’язок з Кіровоградщиною. З 1948 року є членом обласного літературного об’єднання. Протягом багатьох років листувався з краєзнавцями В. Ярошем, Г. Позняком, співробітниками літературно-меморіального музею І.К. Карпенка-Карого. Неодноразово приїздив у Кіровоград, Світловодськ. У 2008 році став лауреатом Кіровоградської обласної літературної премії імені Євгена Маланюка за книгу «Латвія поетична: Поети Латвії в українському перекладі». Грошову винагороду від цієї премії передав на видання книг молодих літераторів Кіровоградщини.
   Поет переймається успіхами й негараздами України, є повпредом української культури в Прибалтиці. Він активний член українського товариства «Джерело», один з засновників україномовної газети «Вісник». За вагомий внесок у розвиток латвійсько-українських відносин нагороджений «Бронзовим козацьким Хрестом» ІІІ ступеня.
    Напрочуд співзвучним теперішнім подіям в Україні є вірш Костя Оверченка «В нас один регіон».

   Дякуємо нашому земляку поету-патріоту Костю Гавриловичу Оверченку за синовню любов до України. Його віддане та сумлінне служіння батьківщині є прикладом для молодших поколінь. Усім нам – миру, злагоди, добра і такої ж відданості рідній країні, як у К.Г.Оверченка.