8 травня мало б виповнитися 55 років Юрію Обжеляну
   - А хлопець сам розуміє, наскільки він талановитий?
   - Певно усвідомлює, проте з його поведінки не вельми помітно.

• • •

   Дивна річ, але міркування героїв сценарію Юрія О6желяна «Маестро Березовський» ніби стосуються самого автора - письменника, кіносценариста, педагога. Він не любив говорити і писати про себе. Можливо, все, чим хотів поділитись, виплеснулося на сторінки його творів. Перш, ніж скористатися ними в якості джерела, наведу кілька рядків, присвячених Обжеляну-письменнику.
  1993 рік. Володимир Кобзар, голова Кіровоградської обласної письменницької організації у 1991 -1995 pp.: «Лаконізм, психологізм, уміння будувати діалог - такі кращі риси прози Юрія Обжеляна».
   2012 рік. Василь Бондар, очільник кіровоградських спілчан у 1995-2015 та з 2017 року: «Він належав до тих, хто, як кажуть, довго запрягає, але коли за щось конкретне береться, то стає одержимим».
   Колись, на початку 2000-х, літмузей звернувся до Юрія з проханням написати свою автобіографію. Одержали рядків з тридцять рукописного тексту - не ділового документу, а скоріше літературного етюду на тему біографії. Причому автору не бракувало гумору. Чи багато людей в автобіографіях згадують своїх наставників? Юрій згадав керівника семінару прози в Московському літінституті (який закінчив заочно в 1994 році) Володимира Орлова: «Людина оригінальна, принципова і вельми роботяща». Спадає на думку: характеристика учителя дуже пасує учневі. Володимиром Орловим названо одного з героїв роману Обжеляна «Останній караван».
   Багато цікавого розкажуть про автора його щоденники, нотатки. Звернімось до автографів Юрія Обжеляна. Він передав музею підготовчі матеріали, чернетки кіносценаріїв «Маестро Березовський» (телефільм «Таємниця маестро», 2006 рік) та «Дмитро Бортнянський» (телефільм «Таємний гвардієць імператриці», 2008 рік). До речі, у 2003 році за сценарій «Маестро Березовський» автор удостоєний диплома Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова».
   На наш погляд, красномовним є вибір автором героїв. Це українські композитори XVIII ст. Максим Березовський та Дмитро Бортнянський. Всі знають Моцарта, та хто, крім фахівців, відає, що Максим Березовський з відзнакою закінчив ту ж, що і він, Болонську академію - найбільш престижний музичний навчальний заклад Європи. Моцарт став академіком у 1770 році, а Березовський - у 1771-му.
   Сюжет обох сценаріїв - пригодницький: молоді музиканти навчаються за кордоном, мистецтвом чарують найвищі прошарки суспільства, а отже, стають найліпшими кандидатами для таємних урядових доручень. Опиняться вони не тільки у музичному, а й політичному вирі. Одним із рушіїв інтриги є українські інтереси. Автор зазначає, яким є поступ головного героя: «Розвиток Максима [Березовського - Л.Х.]: Від аполітичності (музика, спів) до зацікавленості національною ідеєю тощо», «М.Б. хоче більшого, ніж писати музику для для України - Пошук смислу життя для повноти життя - Боротьба за звільнення України та народу». Навіть романтична лінія головному герою обирається відповідна: Березовський безнадійно закохується в дочку від таємного шлюбу імператриці Єлизавети Петрівни і графа Олексія Розумовського (сина українського козака Григорія Розума). За припущенням автора, дівчина не «самозванка» і документи наслідування престолу справжні. У час небезпеки вона довірила їх Березовському, що й коштувало маестро життя.
   Загалом «українське лобі» при російському імператорському дворі відіграє чималу роль у розвитку сюжетних ліній обох історичних сценаріїв Обжеляна.
   Працездатність Юрія Васильовича вражає. Від математика за фахом сценарна праця вимагала обізнаності з кінопроцесом, знань з історії, музики, психології. Перелік опрацьованої літератури налічує десятки видань. Аналітичний розум прагнув розуміння історичного контексту, в якому розвиватимуться дії. Автор намагався визначити, які процеси спровоіували війни у XVIII столітті, хто і який отримав з того зиск. Потім на папері з’явився перелік «Кандидати на інтригу», і персонажі почали рух. Сценарист навіть схеми креслив: місця події (наприклад, району Неаполя з назвами вулиць, майданів, визначних будівель), розвитку сюжету в залежності від того, як вчинять герої («Майбутнє твориться уже тепер, а завтра воно лише продемонструє наслідки сьогоднішніх учинків»). А діючих осіб було чимало. В одному сценарії - близько сорока, в іншому - десь за тридцять.
   Письменник прагнув досконало володіти матеріалом, розкласти все по «атомах», дізнатись, як воно працює. Опанував, до речі, «музичний» шифр, що ним для таємних потреб користувались за життя Березовського і Бортнянського.
   Здається, Обжелян міг бути талановитим у будь-якій справ, з успіхом опановував і точні науки, і мистецтво. Згадаймо хоча би вступ добровеличківського золотого медаліста Юрка Обжеляна на механіко-математичний факультет найпрестижнішого вузу колишнього Радянського Союзу - Московського університету імені Ломоносова.
   На пропозицію літературного альманаху «Золоте поле» одним словом сформулювати своє творче кредо, Юрій Обжелян, перевищивши ліміт, відповів: «Бути потрібним». Він був потрібним. Родині, учням, колегам, читачам. У духовному сенсі - країні. Бо чим більше у неї таких учителів, тим швидше Україна стає Україною.