Щорічно 14 жовтня в Україні святкують День захисника Вітчизни як вшанування мужності і героїзму захисників незалежності, суверенітету і територіальної цілісності держави. Свято збігається з Днем українського козацтва і Покровом Пресвятої Богородиці.
    У фондах літературно-меморіального музею І.К.Карпенка-Карого зберігаються книги, автори яких описують події на Сході країни або присвячують свої твори нашим солдатам, які воюють за єдність і волю України.
    «Фронтовий щоденник» (2016) - так назвав свою книгу учасник АТО з Вільшанки, що на Кіровоградщині, Дмитро Степаненко. Він – активний учасник Революції гідності. Автор книги в оригінальних оповідках надзвичайно колоритно і дещо іронічно описує будні українських героїв. Звертається і до нас, читачів: «Коли все навколо постійно змінюється, події забуваються. Тому я ще на фронті почав записувати найцікавіше і найважливіше, аби було що згадати після війни і розказати дітям. Або щоб вони самі колись прочитали, якщо б не вдалось повернутися. Так вийшло, що всі ці історії тепер можете прочитати і Ви, побачити війну моїми очима. Відчути козацьку волю, усвідомити красу життя, помітну найкраще там, де воно коротке».

    Дві книги українського письменника, журналіста, громадського діяча, правозахисника Валерія Макеєва – документальні повісті «Призраки президента» (2016) та «100 днів полону або позивний 911» (2016), з автографами автора, потрапили до музею після їх презентації в Кіровоградській ОУНБ ім. Д. Чижевського в 2017 році. Валерій живе в Черкасах. Одну з трьох вищих освіт – технічну – здобув у Кіровоградському інституті сільськогосподарського машинобудування.
    Події, описані в повісті «Привиди президента», пов’язані з конкретним епізодом невизнаної війни на Донбасі восени 2014 року – спробою прориву до 32-го блокпосту, де в оточенні перебували бійці Нацгвардії. Прорив мали виконати бійці батальйону «Айдар», хоча формально такого підрозділу в Збройних Силах України не було. Бійці з елітної групи «Айдар», що залишилися в живих, потрапили в полон. Після важких місяців перебування в катівнях повернулися на Батьківщину, але країна не поспішала визнавати своїх героїв. Вони для неї – наче привиди.

    Сам автор – волонтер, один з організаторів «Православної служби тилу», у серпні 2014 року під час поїздки з журналістами на Донбас потрапив у полон бойовиків на Луганщині. НСЖУ й міжнародні організації боролися за його визволення. У полоні перебував 100 днів. Після повернення займається юридичною практикою, активною творчою та громадською діяльністю.
    У збірці поезії Олени Надутенко «Гіркий аромат полину» (2016) філософськими роздумами постає потужна хвиля патріотичної небайдужості, віддзеркалюючи сумні події сьогодення стражденної Батьківщини:

Молодше покоління відтепер
По звуку відрізняє тип гармат,
Без помилково скаже: Лупить «Град»,
А це гатить москальський БТР.
   
    Ще одна поетична збірка «І плаче росами земля» (2014), присвячена сміливцям, які захищають рідну землю та народ України.    

    Автори Валентина Кондратенко-Процун, Кузьма Повелько, Антоніна Царук, Роман Любарський, Оксана Шпирко, Людмила Юферова, Олена Горобець, Ірина Кримська, Алла Ковалішина та ін. сподіваються, що їхні натхненні рядки додадуть нашим воякам наснаги і віри в перемогу, яка неодмінно буде за нами. «Навіки слава Україні!» - проголошує упорядниця збірки Наталія Бідненко:

Ой, то не маки у полях –
То краплі крові вздовж дороги,
І плаче росами земля
Від материнської тривоги
За тих синів, що йдуть на рать,
Йдуть проти кривди воювати,
Своїм життям ризикувати,
Бо у біді Вкраїна-мати.
А ворог нівечить лани,
Лихою силою гуляє…
Плече в плече ідуть сини –
Хай їм Господь допомагає!
Бо правда в світі лиш одна.
У правді цій ми всі єдині,
А вражій силі – гріш ціна…
Навіки СЛАВА УКРАЇНІ!