Допитливий письменник-документаліст. Прискіпливий, вдумливий журналіст. Талановитий критик. Палкий захисник скарбниці культурних надбань народу. Патріот, одержимий у намірах і діяннях. Степовик з істинно степовим обширом бачення світу. Людина, закохана у прекрасне й схильна бачити в людях величне і досконале... Цей вагомий набір характеристик становить один цілісний портрет Сергія Петровича Плачинди, нашого земляка, який зустрічає свої сім десятиріч.
  Він з'явився на світ у дружній родині селянина-хлібороба, котра мешкала на хуторі Шевченковому, неподалік Кіровограда. Від батьків, разом з любов'ю і шаною до нашої історії, хлопець перейнявся пристрастю творити, робити все гарно. Це його переконання гартувалося не лише у важкі часи воєнного лихоліття та праці в механічних майстернях. Зміцнившись, воно стало життєвим кредо майбутнього літератора. А прагнення гармонії як у людських душах, так і в стосунках царя природи з самою природою зробило слово С.Плачинди його зброєю. Закінчивши філологічний факультет Київського університету та аспірантуру при інституті літератури АН УРСР, працював у редакції газети "Літературна Україна" та видавництві "Молодь".
  Його творчий доробок вражає своєю багатогранністю: саме Сергій Плачинда започаткував серію книжок "Життя славетних"; уклав перший в українській, російській та білоруській фольклорній науці словник слов'янської міфології; збагатив українську літературу жанром - "документальне оповідання", яким є розповідь про творця космічних кораблів академіка Сергія Корольова "Ніч перед стартом". До речі, ця праця письменника здобула заслужене визнання - медаль С.Корольова, яку вручив авторові в січні 1987 р. двічі Герой Радянського Союзу В.Севастьянов.
  Та справді живлющим джерелом натхнення С.Плачинди стала рідна Кіровоградщина - неозора степова Еллада - та її люди, до яких письменника приводять стежки творчості. Його герої, як і сам автор, - натури одержимі, великі мрійники і трудівники.
  За серію художньо-документальних творів про трудівників села ("Польова сага", "Серед степу широкого", "Степовик" та ін.) Сергій Плачинда одержав літературну премію "Шана хліборобів"; встановлену правлінням колгоспу ім.Леніна Долинського району за кращий твір року про сучасне життя колгоспного селянства.
  С.П.Плачинда є автором низки біографічних романів та повістей, серед яких багато літературознавчих розробок, присвячених творчості видатного українського письменника, теж нашого земляка - Юрія Яновського. Спілкуючись з матір'ю письменника, Плачинда дізнався, що вони родом з Майорівки, тепер це вже околиця Нечаївки Компаніївського району. У неспокійному морі творчості Плачинди - громадянина - історія і публіцистика - два його береги, два основних орієнтири. У жанрі проблемного нарису він працює з початку 60-х.
  Безперечно, автором такого роду публіцистичних творів має бути людина не просто обдарована, яка добре знає життя в деталях. Нею повинна бути людина з неспокійним серцем і сильною волею, щоб, ставши на тернистий шлях до правди і справедливості, не захрипнути напівдорозі, щоб слово завжди лунало впевнено й вагомо.
  У той час, як газети навперебій писали про приреченість малих сіл, журналіст стає на захист тих сіл, доводячи, що причина їх занедбаності - безгосподарність і нехтування правами людини (нарис "Глухе село").
  Автор публікацій намагається достукатися до небайдужих, піднімає громадськість на порятунок Веселих Боковеньок, перетворених колись з голого косогору Скотоватої балки на зелену квітучу оазу закоханими в природу руками Миколи Давидова, вихідця із старовинного дворянського роду ("Чому сумно у "Веселих Боковеньках?").
  Не раз Сергію Петровичу "перепадало" за сміливі виступи проти бюрократів, кар'єристів і різного роду пристосуванців. Але він не ховався, бо мав чесні наміри і до слова його, завжди виваженого, прислухались.
  Після виступу публіциста на захист садиби Карпенка-Карого ("Довкола хутора Надія"), де за розпорядженням керівництва збирались спустити ставок тощо, ситуація змінилася, а хутір Надію зробили музеєм-заповідником.
  Втручання С.Плачинди посприяло тому, що в Нечаївці був створений музей Ю.Яновського, а в Києві, на місці знесеного будинку, в якому жила М.Заньковецька, наново відкрили музей актриси.
  Авжеж, Сергій Плачинда лишає по собі помітний слід і, перефразовуючи слова механізатора ("Балада про Степовика"), можна впевнено сказа'ти: там, де Він проходить, відроджується природа і виліковується історична пам'ять. Це і є його відповіддю на запитання: хто ми на цій благословенній землі?
  Хочеться в цей день привітати ювіляра і вклонитися батькам Сергія Петровича, які дали Україні такого палкого її захисника.