Віртуальні виставки


«Життя письменника визначає епоха»
(до 110-річчя від дня народження Сави Овсійовича Голованівського)


kar2625-01.jpg (17051 bytes)
Голованівський Сава Овсійович
(1910-1989)

    29 травня 1910 року в селі Єлисаветградківці, нині Олександрівського району Кіровоградської області, народився майбутній український поет, прозаїк, перекладач, драматург, публіцист Сава Голованіський.
    У 1921 році родина Голованіських переїхала до Новгородківки, де хлопець закінчив семирічну школу. Саме у шкільні роки почав віршувати.
    Згодом Голованівський вступив до профтехшколи в Кіровограді. У нашому місті продовжував писати вірші, які з’являлися в місцевій пресі, а в 1927 році побачила світ його перша збірочка «Кіньми залізними». Після закінчення профтехшколи Голованіський вступає до Одеського сільськогосподарського інституту, але література вабила більше. Одеса подарувала юнаку незабутні зустрічі з Володимиром Маяковським, Ісааком Бабелем, Едуардом Багрицьким. Спілкування з такими особистостями для поета-початківця було щастям.
    У 1928 році Сава Голованіський перевівся до Харківського інституту. У тодішній столиці України вирувало літературне життя. У редакції журналу «Червоний шлях» познайомився з Павлом Тичиною. З’являлися нові журнали, газети, літературні угрупування, організації, велика кількість видавництв. Молодь писала в усіх жанрах та стилях. У цей період одна за одною виходили книжечки молодого письменника: з 1929 по 1934 – за 5 років – 10 книг. Він став членом Спілки пролетарських письменників.
    Три книги початку 30-х рр. минулого століття («Василь Найда», «Книга поем», «Дружба мого покоління») зберігаються в літературно-меморіальному музеї І.К.Карпенка-Карого, як і доволі цікаве фото 1929 року: Сава Голованіський на вокзалі у Харкові з групою молодих літераторів, серед яких Андрій Головко, Павло Усенко, Іван Микитенко, Терень Масенко, Павло Байдебура, Антон Дикий.

kar2625-02.jpg (35628 bytes) kar2625-03.jpg (34270 bytes)
Сава Голованівський на вокзалі у Харкові
з групою молодих літераторів
1929
1931

kar2625-04.jpg (24495 bytes) kar2625-05.jpg (13892 bytes)
1932 1934

    У 1934 році Сава Овсійович переїздить до нової столиці України – Києва. В цей час у його творчості відбувається злам: недавній авангардист почав розуміти глибокий сенс поетичної простоти.
    У другій половині 1930-х років письменник продовжує плідно працювати. Виходять друком його твори: драма «Марія», «Перша книга», «Встреча Марии», «Осінь 20-го», «Вибране» та ін.

kar2625-06.jpg (16630 bytes) kar2625-07.jpg (23881 bytes) kar2625-08.jpg (22162 bytes)
1936 1938 1938

    Дуже цікавив Саву Голованівського жанр драматургії. Його перша п’єса «Смерть леді Грей» була поставлена в театрі «Березіль». Під час її репетицій драматург познайомився з видатним актором Амвросієм Бучмою.
    Без перебільшення можна сказати, що значним досягненням Голованівського стала віршова поема «Поетова доля» (1939), в якій розповідається про один з епізодів життя Т.Г.Шевченка незадовго до заслання. Історія створення п’єси така. Якось Голованівський прочитав Амвросію Бучмі вірша, в якому були рядки: «Судьба поета – це судьба народу». В кімнаті був ще й Олександр Довженко. Отоді й виникла ідея створити велику виставу про Кобзаря, в основі якої лежала б зазначена проблема. Поділили між собою ролі: Голованівський мав писати п’єсу, Довженко – її поставити, Бучма – грати головну роль. Наступного дня Голованівського запросив до себе Гнат Петрович Юра, тоді директор театру ім. Франка, і запропонував вперше показати виставу в день Шевченкового ювілею 1939 року. Завдання було почесне і відповідальне, адже фактично йшлося про першу спробу відтворити на сцені образ Кобзаря. Тоді, крім одноактівки Я.Мамонтова, в жанрі драматургії про Шевченка нічого написано не було. До знаменної дати виставу підготувати не встигли. Прем’єра відбулася 4 травня 1939 року (режисер - Амвросій Бучма).

kar2625-09.jpg (19787 bytes) kar2625-10.jpg (52756 bytes)
Сава Голованівський
1939
Уманський М.Б.
Ескіз декорацій до І дії вистави
«Поетова доля» за п’єсою С.Голованівського
у Київському театрі ім. І. Франка

1939

    У червні 1941 року Сава Голованівський, як і багато інших письменників, пішов на фронт. Був кореспондентом фронтової газети «За честь Родины». Наприкінці 1941-го поранений вперше, у 1943 – вдруге. Під час війни вийшло 9 збірочок поезій та нарисів нашого земляка, серед них – «Мсти, воин!» (1942), екземпляр якої маємо в музеї. Велику популярність здобула «Пісня про мою Україну» на вірші Голованівського.
    За бойові заслуги підполковника Голованівського нагороджено орденами Червоного Прапора, двічі – Вітчизняної війни 2-го ступеня, медалями.

kar2625-11.jpg (34501 bytes) kar2625-12.jpg (17678 bytes) kar2625-13.jpg (16127 bytes)
Сава Голованівський і Леонід Первомайський
1942
1942 Сава Голованівський
1943

    Жадана перемога у найтяжчій з воєн не всім принесла мир і спокій. Тоталітарні жорна запрацювали знов, і у житті Голованівського почалося чи не найгірше десятиліття.
    1948 року сталінський уряд розгорнув так звану «боротьбу з космополітизмом», а по суті - масштабну антисемітську акцію. Сава Голованівський став у Києві одною з головних мішеней. Двері всіх журналів і видавництв було перед ним зачинено. За сім років не було видано жодної книги.
    Лише 1955 року побачила світ збірка вибраних поезій, і відтоді щороку письменник радував шанувальників новими творами. Від другої половини 1950-х до кінця 1980-х років вийшли друком більше 20 книг: «Избранное», «Дві поеми», «Драми», «Нові поезії», «Это касается всех», «Дыхание», «Літа», «Тополя на тому березі», «Клени» та інші.

kar2625-14.jpg (23736 bytes) kar2625-15.jpg (32547 bytes) kar2625-16.jpg (31032 bytes) kar2625-17.jpg (16432 bytes)
1965 «Стихи»
1966
«Клени»
1967
1971

kar2625-18.jpg (30680 bytes) kar2625-19.jpg (25945 bytes) kar2625-20.jpg (37077 bytes) kar2625-21.jpg (30785 bytes)
1972 1974 1977 1985

    Ще однією гранню таланту Сави Овсійовича була перекладацька діяльність. У 1984 році на суд читачів представлена українською поема О.С.Пушкіна «Полтава», у 1985 - «Дон Жуан» Байрона. У різні роки перекладав з польської Міцкевича, Словацького, з англійської – Байрона, Бернса, з німецької – Гете, Гейне, з французької – Гюго.

kar2625-22.jpg (59165 bytes)

    Голованівський завжди був закоханий в театр. Найбільш відомі післявоєнні п’єси – «Дальня луна», «Тінь минулого дня», «Істина дорожче», які йшли в театрах Запоріжжя, Дніпродзержинська, Кіровограда і, навіть, в Румунії.
    У 1959 році в Кіровоградському театру ім. М.Кропивницького відбулася прем’єра «Дальньої луни» (режисер Олександр Грабенко).

kar2625-23.jpg (20819 bytes) kar2625-24.jpg (19083 bytes)

kar2625-25.jpg (68234 bytes) kar2625-26.jpg (44225 bytes)
1959 Афіша вистави «Дальня луна»
за п’єсою С.Голованівського
Румунія, 1961

kar2625-27.jpg (20438 bytes) kar2625-28.jpg (36255 bytes) kar2625-29.jpg (39271 bytes)
Сцени з вистави «Дальня луна» за п’єсою С. Голованівського
Кіровоградський театр ім. М.Кропивницького

1959
Творча група після прем’єри
вистави «Дальня луна» за п’єсою С.Голованівського
Кіровоградський театр ім. М.Кропивницького
1959

    Творчість Сави Овсійовича Голованівського добре знана не тільки в Україні. Книги письменника перекладалися російською, польською, німецькою, чеською, англійською мовами.

kar2625-30.jpg (20973 bytes) kar2625-31.jpg (30567 bytes) kar2625-32.jpg (33640 bytes)
«Тополя на тому березі»
Берлін, 1968
«Тополя на тому березі»
Варшава, 1969
«Тополя на тому березі»
Прага, 1980

    Прихильники таланту Сави Голованівського не тільки читали або дивились його твори, а ще й слухали їх. Вірші нашого земляка покладені на музику. У музейній добірці клавіри кількох пісень: «Голуб», «Клени», «Земляки», «Моя Україна».

kar2625-33.jpg (30824 bytes) kar2625-34.jpg (50774 bytes) kar2625-35.jpg (25443 bytes)
1948 «Земляки»
1961
1950

kar2625-36.jpg (30777 bytes) kar2625-37.jpg (23715 bytes)
Пісня І.Віленського на слова
С. Голованівського «Моя Україна»

    У 1970 році, під час Тижня української літератури, у складі письменницької делегації Голованівський побував на Кіровоградщині. На запитання журналіста газети «Кіровоградської правди», які сторінки у його житті й творчості пов’язані з нашим краєм, її людьми, відповів: «Вплив рідної землі на свідомість людини завжди буває такий глибокий і всебічний, пам'ять про дитинство і юність і все, що пов’язане з ними, така мила й незабутня, що ніякі події подальшого життя неспроможні їх затінити. Для письменника це означає, що про які б події він не писав, які б краєвиди не змальовував, за ним завжди стоїть усе те, що супроводило його дитинство і юність».

kar2625-38.jpg (47173 bytes) kar2625-39.jpg (43095 bytes)
Сава Голованівський під час Тижня
української літератури на Кіровоградщині
1970

    Сава Голованівський був неабияким майстром епіграм. Почуття гумору, мов рятувальний круг, не давало «піти на дно» навіть у дуже скрутні часи. В останні роки життя Сава Овсійович зробив кілька саморобних книжечок своїх епіграм і подарував їх найближчим друзям. Письменнику була притаманна не тільки іронія, а й самоіронія. Тому перша з добірки епіграм називається «На себе».

kar2625-40.jpg (12921 bytes) kar2625-41.jpg (58428 bytes)
Епіграми С.Голованівського
1974

    Остання прижиттєва книга Голованівського – «Меморіал» (1988). Це спогади про відомих українських і російських письменників, з якими автор зустрічався й спілкувався протягом довгого творчого шляху: П.Тичину, М.Шолохова, О.Твардовського, М.Бажана, І. Микитенка, І.Бабеля. Дружні стосунки пов’язували Саву Овсійовича з А.Бучмою, І.Еренбургом, М.Залкою, Л.Первомайським, П.Антокольським.

kar2625-42.jpg (29579 bytes) kar2625-43.jpg (25275 bytes)
1988 Петро Панч та
Сава Голованівський
Кін. 1960-х

kar2625-44.jpg (74379 bytes)
Вітальна листовна картка Олеся Гончара Саві Голованівському
Поч. 1980-х

    Спілкування з Савою Голованівським залишило глибокий слід у житті багатьох людей. У музеї зберігаються спогади про нього письменників Миколи Упеника, Семена Жураховича, Петра Гуріненка, літературознавця Олексія Романовського, народного артиста СРСР Євгена Пономаренка. Книги, фотокартки, газети, афіші, документи передала до музею у 1994-1995 роках вдова письменника Катерина Трохимівна Голованівська.

kar2625-45.jpg (124195 bytes)
kar2625-46.jpg (17289 bytes) kar2625-47.jpg (67801 bytes)

Особисті документи та речі Сави Голованівськог


    В останні роки Сава Овсійович дуже хворів на серце. Помер 2 травня 1989 року. Вже після смерті автора, у 1990 році, вийшла книга «Поезії». У ній – кращі вірші різних років. Проникливі рядки з вірша «На тему Семена Гудзенка» звучать як кредо творчого життя Голованівського:

Я мірю мірою єдиною –
поет повинен буть людиною,
щоб з отієї висоти
колись
             в поезію
                            зійти.