Віртуальні виставки

Разом по життю і на сцені

(до 75-річчя від дня народження заслужених артистів 
України Анатолія Литвиненка та Валентини Литвиненко)

____________________________________________________________________________

«Головна сила театру, причина його успіху
– в акторах та його репертуарі»

                                                                                                                       Іван Франко

_____________________________________________________________________________

Заслужений артист України Анатолій Литвиненко		Заслужена артистка України Валентина Литвиненко

Кіровоградський академічний обласний музично-драматичний театр ім. М.Л.Кропивницького. 2015 р.		Кіровоградський обласний музично-драматичний театр ім. М.Л.Кропивницького. 50-ті роки ХХ ст.		Кіровоградський обласний музично-драматичний театр ім. М.Л.Кропивницького. 1961 р.

        Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М.Л.Кропивницького – продовжувач традицій першого українського професійного театру.

Як пише в своїй книзі «М.Кропивницький і його спадкоємці» театрознавець і дослідник Володимир Шурапов: «Кожне з п’яти поколінь наших театралів клало свою цеглину у цю величну споруду. Головна їхня заслуга в тому, що вони останніми десятиріччями укріпили той грунт, на якому виріс театр».

У травні 2025 року заслужені артисти України, знані актори Кіровоградського театру ім. М.Л.Кропивницького, Анатолій та Валентина Литвиненки відзначають шановані ювілеї: 75-річчя від дня народження. Їм пощастило народитися в один рік і місяць, – Валентина Іванівна - 18, Анатолій Андрійович - 25 травня. У вересні в акторки ще одна визначна дата — 55 років творчої діяльності на сцені театру, які вони з чоловіком Анатолієм Андрійовичем пройшли разом.

Магльований Анатолій Андрійович народився 25 травня 1950 року в с. Вільний Гай Кіровоградського району Кіровоградської області. Дитинство було непростим. Коли батько покинув сім’ю, хлопець взяв прізвище мами – Литвиненко, яке залишив на все життя і дав своїм двом синам. 

Після закінчення школи, у 1967 році, вступив до Дніпропетровського державного театрального училища, яке готувало акторів драматичного театру. Тут познайомився з майбутньою дружиною Валентиною Полив’яною. Закінчили училище разом і в 1970 році переїхали до Кіровограда (зараз Кропивницький) — міста, де колись жили і працювали засновники, корифеї українського професійного театру Іван  Карпович Карпенко-Карий та Марко Лукич Кропивницький. Молоді актори гармонійно влились до славнозвісної трупи Кіровоградського обласного українського музично-драматичного театру ім. М.Кропивницького.

Цей рік був пам’ятним для поціновувачів театрального мистецтва – у вересні Україна відзначала 125-річчя від дня народження драматурга І.К.Карпенка-Карого. У заповіднику-музеї Хутір Надія, гостей зустрічав онук драматурга, хранитель і «домовик» хутора, Андрій Юрійович Тобілевич. На сцені театру ставили виставу за п’єсою І.К.Карпенка-Карого «Мартин Боруля» (в подальшому майже кожного року театр працював над творами Тобілевича, у виставах неодноразово брала участь театральна молодь). Степівчани знайомилися з учасниками Тижня української радянської літератури на Кіровоградщині на чолі з О.Т.Гончаром. На відкритті нового театрального сезону, молодь посвятили в кропивничани і вручили їм пам’ятні значки. 

Кіровоградський театр імені М.Кропивницького славиться своїми театральними сім’ями, за час свого існування їх нараховується більше 30-ти. В 1971 році у сузір’ї знаних родин акторів-кропивничан з’явилася ще одна — закохана пара стала на весільний рушник, на довгі роки пов’язавши свої долі один з одним і зі сценою. Влучно підмічено: після акторського, другий головний їх талант – талант бути разом…Молоді, сповнені ентузіазму та творчої наснаги обличчя подружжя Литвиненків можна побачити у буклеті, виданому до 125-річчя створення театру корифеїв.

Родина Литвиненків Анатолія Андрійовича і Валентини Іванівни назавжди зайняла своє шановане місце в театрі. У трудових книжках А.А.Литвиненка та В.І.Литвиненко єдиний запис про місце роботи: «Театр ім. М.Л. Кропивницького», це - їхній театр.

Все в нашому житті бере свій початок з сім’ї: можна провести паралель — майбутній відомий драматург Іван Тобілевич театром захопився в дитинстві, слухаючи мамині оповіді і пісні, брати і сестра псевдонімами взяли собі прізвище матері, у родині ж Литвиненків - онук Ілля Литвиненко пішов стежкою дідуся і бабусі, вибравши собі професію актора. Він також працює в Кіровоградському академічному обласному українському музично-драматичному театрі ім. М.Л.Кропивницького.

Актори постійно підвищували свою акторську майстерність, брали участь у нових постановках, виїжджали з виступами для трудящих області та на гастролі. Неодноразово мали щасливу нагоду спостерігати за грою запрошених відомих артистів Н. Ужвій, В.Дальського, Р.Сергієнко, В.Івченко, Б.Ступки. 

Творчі успіхи Литвиненків були значними і відповідно нагороджені:  у 1975 році молодому, але вже досвідченому, артисту драми Анатолію Литвиненку вручено обласну премію ім. Ю.Яновського; йому ж у 1993 році присвоєно звання заслуженого артиста України, такого ж звання удостоєна Валентина у 2007 р.

Заслужені артисти України Анатолій та Валентина Литвиненки відзначені Почесними відзнаками Президента України - орденами «За заслуги» III ступеня. Анатолію Андрійовичу нагороду вручено у 2007 році, на відзначення 125-річчя театру корифеїв. 2012 року, з нагоди 130-ї річниці заснування театру ім. М.Л.Кропивницького орденом  нагороджено артистку-провідного майстра сцени Валентину Іванівну Литвиненко.

Анатолій Литвиненко - актор широкого амплуа, різноплановий. Ним зіграно понад 160 ролей: Давид, Коган, Букменов, Чумак («Пора любові і ненависті», «Фіктивний шлюб», «Бажання екстриму» А.Крима), Сірко, Антон Квітка, Панасик, Софрон, Василь («За двома зайцями», «Талан», «Лиха доля», «Маруся Богуславка», «Ніч під Івана Купала» М.Старицького), Тиміш, Ємеля, Самрось («Титарівна», «По щучому велінню», «Дві сім’ї» М.Кропивницького), Дем’ян, Кость, Іван Барильченко, Пилип, Шмигельський, Мартин Боруля («Безталанна», «Гріх і покаяння», «Суєта», «Наймичка», «Сава Чалий», «Мартин Боруля» І.Карпенка-Карого), Стецько «Сватання на Гончарівці», Скворцов «Шельменко-денщик» Г.Квітки-Основ’яненка, Андрій («Катерина» Т.Шевченка), Ясон («Медея і Ясон» Л.Розумовської), Жеронт («Лікар мимоволі» Ж.Мольєра), Кайдаш («Кайдашева сім’я») І.Нечуя-Левицького, Онисим («Кохання в стилі барокко» Я.Стельмаха), Вишневський («Тепленьке місце» О.Островського). 

У 2000 році актори відмітили золотий ювілей та 30-річчя служіння сцені театру. Для бенефісу в театрі ім. М.Л.Кропивницького вибрали п’єсу М.Митровича “Рекет опівночі», де Анатолій та Валентина Литвиненки зіграли головні ролі.

Помітною стало виконання Анатолієм Литвиненком ролі судді Ляпкіна-Тяпкіна у виставі «Ревізор» М.Гоголя в 2002 році. З цією виставою трупа запрошена у жовтні 2003 року до Полтави на Перший Всеукраїнський державний фестиваль «В гостях у Гоголя». За високий мистецький рівень Театр ім. М.Л.Кропивницького був відзначений Почесним дипломом.

Протягом багатьох років значна увага при виборі п’єс в театрі корифеїв приділяється класикам української драматургії – М.Кропивницькому, І.Карпенку-Карому, Г.Квітці-Основ’яненку, І.Нечую-Левицькому, П.Саксаганському, В.Винниченку. На кону з успіхом йдуть вистави «Різдвяна ніч», «Ідея пані Мусташенко», «Отак загинув Гуска», «Шельменко-денщик», «За двома зайцям», «Шантрапа», «Пошились у дурні», в яких був задіяний актор.

Рецензенти відмітили цікаво створений образ Шмигельського в трагедії І.К.Карпенка-Карого «Сава Чалий». Органічною, тонкою і психологічно вивіреною стала роль Панаса Михайловича Мусташенка в прем’єрній виставі «Ідея пані Мусташенко» за п’єсою «Закон» В.Винниченка. З успіхом за участі А.Литвиненка йшла оперета «Голландочка» (режисер В.Дейнекін). Л.Момот  в «Кіровоградській правді» назвала його роль «живою і переконливою». Майстерно зіграна роль Мартина Борулі в однойменній п’єсі І.К.Карпенка-Карого (постановка В.Дейнекіна) стала однією з найкращих. Оригінальним і цікавим був образ, створений А.Литвиненком у виставі «Чмир» у 2003 році.

Неодноразово Анатолій Литвиненко брав участь у різноманітних міських та обласних заходах. 

У розповіді про Валентину Іванівну використаємо матеріал з книги Шурапова В.П.

Валентина народилась 18 травня 1950 року в смт Підгородне Дніпропетровської області. Після закінчення Дніпропетровського театрального училища була направлена до трупи Кіровоградського театру ім. М.Кропивницького, як зазначалось раніше.
Дебют в ролі Зіни у виставі «Трибунал» А.Макайонка засвідчив про високу працездатність, творчий потенціал і перспективність молодого дарування. На оглядах-конкурсах творчої молоді завжди підкреслювалася її органічність, непідкупна щирість, різноплановість, творчий пошук і фантазія.

 У 1979 році за роль Каталонської у виставі «Маестро, туш!» М.Зарудного та роль Клави у виставі «Дикий ангел» О.Коломійця вона отримала обласну премію імені І.Микитенка та диплом І ступеня.

В репертуарному листі В.Литвиненко понад сто ролей в творах класичної української драматургії та зарубіжних авторів. Її творча палітра поєднує в собі комедійні, ліричні, драматичні і трагічні фарби, відтворюючи яскраві життєві характери: Проня («За двома зайцями» М.Старицького), Марина («Мати-наймичка» І.Тогобочного за Т.Шевченком), Стеха («Назар Стодоля» Т.Шевченка), Наташа, Пріська, Мелашка, Параска, Палажка («Суєта», «Гріх та покаяння», «Наймичка», «Сто тисяч», «Мартин Боруля» І.Карпенка-Карого), Маруся Чурай («Дума про незалежність України» І.Казнадія), Оришка, Тетяна, Наталя («Дві сім’ї», «Титарівна» за Т.Шевченком, «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» М.Кропивницького), Заріпа («І довше віку день триває» Ч.Айтматова), Тоня («Гра на клавесині» Я.Стельмаха), Василина («Пора жовтого листя» М.Зарудного), Наташа («Суєта» І.Карпенка-Карого), Лимериха («Лимерівна» П.Мирного), Ніна Іванівна («Ретро» О.Галіна), Женя Камелькова («А зорі тут тихі» В.Бикова), Ганна («97» М.Куліша). Неодноразово критики відзначали роль Квятковської у виставі «Талан» М.Старицького, як завершену, цільну роботу акторки. Серед кращих робіт позначених високою майстерністю, глибоким проникненням в характер: Галя («Берег» Ю.Бондарєва), Палажка («Ніч під Івана Купала» М.Старицького), Монастирська («Вічно живі» В.Розова), Арлетт («Пригоди байстрюка з Швейцарії в Парижі» О.Горіна), Ганна Андріївна («Ревізор» М.Гоголя), Кайдашиха («Кайдашева сім’я» за І.Нечуй-Левицьким), Фелісата Герасимівна («Тепленьке місце» О.Островського). Роль Тані («Поки вона помирала» Н.Птушкіної) була визнана кращою жіночою роллю театрального сезону 2000 року.

Різностороннє обдарування яскраво розкрилося в ролях комедійного плану: Баба-Яга «Два клени» Є.Шварца, Евеліна «Фіктивний шлюб» А.Крима, П’єретта «Вісім люблячих жінок» Р.Тома, Ілона «Рекет опівночі» Н.Митровича, Проня «За двома зайцями» М.Старицького. Кожна роль заграла блиском фарб, ексцентричністю, темпераментом, феєрверком видумки, нагородила Литвиненко В.І. великим успіхом у глядачів.

Валентина Іванівна заявила також про себе як театрознавець (1985 року за цим фахом закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва імені І.Карпенка-Карого) в роботі на обласному радіо і телебаченні: телесеріал про творчість М.Кропивницького та М.Гоголя, вечори поезії, телепрограми «Інтерклуб», «Народна творчість», «Театральне фойє», де вона виступала в ролі ведучої та автора творчих проєктів.

Провідна актриса театру В.І.Литвиненко – постійний член журі оглядів самодіяльних колективів, учасник урочистих заходів та концертів, двічі брала участь у Творчиз звітах Кіровоградської області у м.Києві.

Від 22 лютого 2006 року Кіровоградському обласному українському музично-драматичному театру ім. М. Л.Кропивницького було надано статус академічного. У театрі створено «Золотий фонд театру ім.М.Кропивницького», на стенди якого занесені імена фундаторів та його сподвижників, які стояли біля колиски першого професійного театру, а також імена тих, хто удостоєний високих звань. Плине час, але актори багатогранного таланту Анатолій і Валентина Литвиненки назавжди зайняли свої почесні місця в історії театру

_____________________________________________________________________________

Актор А.Литвиненко. 70-ті роки ХХ ст., м. Кіровоград		Актриса В.Литвиненко. 70-ті роки ХХ ст., м. Кіровоград

__________________________________________________________________________