Те, що здійснили письменники під час Великої Вітчизняної війни, не має аналогів у світовій літературі. Передовсім вони спростували давній афоризм: "Коли гримлять гармати - мовчать музи". Поети у шинелях писали такі твори, які читатимуть, допоки існує людська цивілізація і таке поняття, як "гуманізм". От хто, на відміну від вищого радянського командування, усвідомив істинні масштаби трагедії, ціну життя кожної людини. Підраховано: понад 1000 письменників народів СРСР по-справжньому воювали, довівши, що слово гніву, печалі та любові до Вітчизни - могутня зброя; одних лише українських літераторів загинуло на фронтах сорок чоловік. Подвигу письменників - уродженців нашого степового краю - присвячена виставка "Вони воювали за Батьківщину", що відкрилася в літературно-меморіальному музеї імені Івана Карпенка-Карого напередодні 22 червня - скорботної дати початку війни. В експозиції - книги, фронтові газети, фотознімки, особисті речі та документи письменників-фронтовиків Арсенія Тарковського, Юрія Яновського, Савви Голованівського, Спиридона Добровольського, Петра Біби, Кості Оверченка, Євмена Доломана, Миколи Далекого, Віктора Александрова, Євгена Поповкіна, Наума Добріна, Миколи Петрова та багатьох інших земляків.
  Навряд чи ще якийсь регіон України може похвалитися, що має серед письменників двох Героїв Радянського Союзу. Це - уродженець Єлисаветграда Ізраїль Фісанович (1914-1944), автор книг "Записки подводника" (1943) та "История Малютки" (1956) і Тимофій Шашло (народився у селі Куцеволівці Онуфріївського району), перу якого належать документальні повісті "Дорожче за життя", "Алмази шліфують", "Батько і син".
  Серед експонатів є справжні раритети: німецька карта Європи часів війни, на якій наше місто позначено так: "Кіровоград (Єлисаветград)" - трофей письменника Миколи Петрова (1923-1999). Увагу привертає рукопис оповідання Василя Козаченка (1913-1995) "Земля жива", написаного олівцем у 1943 році на зворотній стороні... німецьких бланків; книжечка публіцистичних статей "Мсти, воин!" Савви Голованівського 1942 року, збірочка поезій Терена Масенка "У стані воїнів", видана у 1944 році, збірка "Під сонцем Вітчизни" (вірші членів Кіровоградського обласного літоб'єднання) 1947 року та інші.
  Ну а таких майстрів слова, як Василь Биков, Борис Полевой, Євген Долматовський, Олесь Гончар та Григорій Тютюнник, які розповіли про наш край часів окупації або визволення, давно слід було б зарахувати до реєстру "почесних громадян Кіровограда". Принаймні, чому й досі цього звання не удостоєний Арсеній Тарковський, просто незбагненне. Пропонуємо вашій увазі один із його віршів під назвою "Суббота, 21 июня":

  Пусть роют щели хоть под воскресенье,
  В моих руках надежда на спасенье.
  Как я хотел вернуться в до-войны,
  Предупредить, кого убить должны!
  Мне вон тому сказать необходимо:
  "Иди сюда, и смерть промчится мимо!"
  Я знаю час, когда начнут войну,
  Кто выживет, и кто умрет в плену,
  И кто из нас окажется героем,
  И кто расстрелян будет перед строем.
  И сам я видел вражеских солдат,
  Уже заполонивших Сталинград.
  И видел я, как русская пехота
  Штурмует Бранденбургские ворота.
  Что до врага, то все известно мне,
  Как ни одной разведке на войне.
  Я говорю - не слушают, не слышат,
  Несут цветы, субботним ветром дышат.
  Уходят, пропусков не выдают,
  В домашний возвращаются уют.
  И я уже не помню сам, откуда
  Пришел сюда и что случилось чудо.
  Я все забыл. В окне еще светло,
  И накрест не заклеено окно.