Відтоді як у Кіровограді у 80-х-90-х роках минулого
століття періодично спалахували і гасли
громадянські новоутворення ("Світоч", "Перевесло",
"Жменя", Союз українок, Рух, а згодом - гроно
партій), чимало зібрань яких відбувались саме в
обласній бібліотеці імені Чижевського, багато
води утекло. І ми вже стверджуємо, що будуємо в
незалежній та демократичній Україні
громадянське суспільство. Щось відмерло,
вичерпало себе, щось народилось і активно себе
позиціонує. Зокрема - "Український клуб",
зібрання якого вже кілька років цікаво й активно
проводить обласна організація УНП. Ось і 19
березня, в день народження двох великих поетів -
Ліни Костенко та Максима Рильського - чимало
городян прийшли на творчу зустріч з відомим
нашим земляком, вченим-літературознавцем,
публіцистом, професором Києво-Могилянської
академії Володимиром Панченком. З чого він
подивувавсь і порадів: пам'ятаєте?
Двогодинна зустріч відбулася в дорогих
йому стінах бібліотеки, куди прийшли не лише
унеерівці, а й просто читачі - літні, зрілі, молоді,
об'єднані жадобою знань "Про літературу і про
життя" (як афористично назвав Володимир
Панченко цю зустріч).
За першу годину він представив нові
книжкові проекти, в яких бере участь, - здійснені
та ті, що на підході. Це книги про життя і
творчість Миколи Хвильового, Миколи Куліша, Лесі
Українки (ілюстровані сином нашого земляка,
поета й художника, покійного Андрія Німенка).
Представив і дві літературознавчі авторські
книги "Сонячний годинник" та "Так ніхто не
кохав...". Назвавши в першій себе пілігримом,
він розповів там про свої літературні подорожі -
розвідки (по Україні та за її межами) - для
вивчення життя своїх героїв. У книзі "Сонячний
годинник" будуть і глави про Кіровоградщину (Новомиргород,
хутір Надія, Олександрівку). Як завжди, виступав
екстромтно-яскраво, афористично, з лукавинкою,
іронією і гумористичними коментарями. Наприклад,
зізнався, що його кредо складається з трьох
прислів'їв про камінь: "Під лежачий камінь вода
не тече", "І крапля камінь точить", "Не
тримай камінь за пазухою".
"По діагоналі" розповів: про свою
роботу головним редактором сайту "Літакцент",
співробітництво з газетою "День", і про
презентації книг в магазині "Є", майбутні
продовження радіопередач, про користь
літмандрів ("Кожному українцю варто побувати
навіть у Соловках, звичайно, якщо добровільно"...).
Наголосив, що підтримує думку інших великих
вчених про те, що сьогодні вчений повинен бути
публічним, тобто не лише виконувати наукове
завдання - шукати істину, а й просвітлювати уми... (Що
він робить давно і успішно. - Авт.).
У другій частині зустрічі відбувся діалог
з аудиторією в режимі: запитання-відповідь. Про
що питав народ? Про що говорив гість? Про те, що
поки є свобода слова - не все втрачено. Але що
регіональна журналістика, на жаль, часом нагадує
більярдну кулю: куди штовхнуть, туди й летить...
Про освіту, гуманітарні проблеми Дмитра
Табачника; про романи Василя Шкляра і Ліни
Костенко; про підміну понять і цінностей, про
діяльність депутатів; про "силу м'якого знаку"
(ідея Дмитра Ліхачова); про майбутнє української
молоді; про користь і перспективу "майданів"
та критичну масу народного терпіння; "Про
табачные растения на Юге России"; столипінські
реакції та їхні сучасні варіації; "Про Італію,
яка збудувала державу і про Україну, яка
продовжує це робити" (за афоризмом Гарібальді).
А в підсумках прозвучало: кожен в Україні
має ставити посильну мету і щось робити,
удосконалюючи нашу поки що "парадоксальну"
державу...
На пам'ять про зустріч гість подарував
науковій бібліотеці кілька книг видавництва "Темпера",
а нам - щирі й мудрі автографи. |