Публікації

Про літературу і життя в країні парадоксів


apub118.jpg (21205 bytes)


  Відтоді як у Кіровограді у 80-х-90-х роках минулого століття періодично спалахували і гасли громадянські новоутворення ("Світоч", "Перевесло", "Жменя", Союз українок, Рух, а згодом - гроно партій), чимало зібрань яких відбувались саме в обласній бібліотеці імені Чижевського, багато води утекло. І ми вже стверджуємо, що будуємо в незалежній та демократичній Україні громадянське суспільство. Щось відмерло, вичерпало себе, щось народилось і активно себе позиціонує. Зокрема - "Український клуб", зібрання якого вже кілька років цікаво й активно проводить обласна організація УНП. Ось і 19 березня, в день народження двох великих поетів - Ліни Костенко та Максима Рильського - чимало городян прийшли на творчу зустріч з відомим нашим земляком, вченим-літературознавцем, публіцистом, професором Києво-Могилянської академії Володимиром Панченком. З чого він подивувавсь і порадів: пам'ятаєте?
   Двогодинна зустріч відбулася в дорогих йому стінах бібліотеки, куди прийшли не лише унеерівці, а й просто читачі - літні, зрілі, молоді, об'єднані жадобою знань "Про літературу і про життя" (як афористично назвав Володимир Панченко цю зустріч).
   За першу годину він представив нові книжкові проекти, в яких бере участь, - здійснені та ті, що на підході. Це книги про життя і творчість Миколи Хвильового, Миколи Куліша, Лесі Українки (ілюстровані сином нашого земляка, поета й художника, покійного Андрія Німенка). Представив і дві літературознавчі авторські книги "Сонячний годинник" та "Так ніхто не кохав...". Назвавши в першій себе пілігримом, він розповів там про свої літературні подорожі - розвідки (по Україні та за її межами) - для вивчення життя своїх героїв. У книзі "Сонячний годинник" будуть і глави про Кіровоградщину (Новомиргород, хутір Надія, Олександрівку). Як завжди, виступав екстромтно-яскраво, афористично, з лукавинкою, іронією і гумористичними коментарями. Наприклад, зізнався, що його кредо складається з трьох прислів'їв про камінь: "Під лежачий камінь вода не тече", "І крапля камінь точить", "Не тримай камінь за пазухою".
   "По діагоналі" розповів: про свою роботу головним редактором сайту "Літакцент", співробітництво з газетою "День", і про презентації книг в магазині "Є", майбутні продовження радіопередач, про користь літмандрів ("Кожному українцю варто побувати навіть у Соловках, звичайно, якщо добровільно"...). Наголосив, що підтримує думку інших великих вчених про те, що сьогодні вчений повинен бути публічним, тобто не лише виконувати наукове завдання - шукати істину, а й просвітлювати уми... (Що він робить давно і успішно. - Авт.).
   У другій частині зустрічі відбувся діалог з аудиторією в режимі: запитання-відповідь. Про що питав народ? Про що говорив гість? Про те, що поки є свобода слова - не все втрачено. Але що регіональна журналістика, на жаль, часом нагадує більярдну кулю: куди штовхнуть, туди й летить... Про освіту, гуманітарні проблеми Дмитра Табачника; про романи Василя Шкляра і Ліни Костенко; про підміну понять і цінностей, про діяльність депутатів; про "силу м'якого знаку" (ідея Дмитра Ліхачова); про майбутнє української молоді; про користь і перспективу "майданів" та критичну масу народного терпіння; "Про табачные растения на Юге России"; столипінські реакції та їхні сучасні варіації; "Про Італію, яка збудувала державу і про Україну, яка продовжує це робити" (за афоризмом Гарібальді).
   А в підсумках прозвучало: кожен в Україні має ставити посильну мету і щось робити, удосконалюючи нашу поки що "парадоксальну" державу...
   На пам'ять про зустріч гість подарував науковій бібліотеці кілька книг видавництва "Темпера", а нам - щирі й мудрі автографи.

Антоніна КОРІНЬ


"Кіровоградська правда", 22.03.2011