Поєднання адміністративної та творчої роботи - на такий "трюк" йде мало хто з творчих особистостей. А цей "еквілібрист" у літературі поєднує дві роботи з десятком громадських посад і в творчості при цьому - "чемпіон!". За минулий рік Микола Бутенко видав десяток книг, де на титулі ім'я нашого земляка з Кіровограда, який з 1999 року є петербуржцем. За цей час там він видав і перевидав більше як півтори сотні своїх книг для дорослих і дітей (поезія, проза, афоризми, переклади). Хто ще такий плодовитий? Та ще й на порозі 60-річного ювілею!
   Готуючи про нього довідку до другого видання "Літературного словника Кіровоградщини", послала йому в Росію низку запитань. Вичерпні відповіді на них поета, прозаїка, афориста, перекладача, дитячого письменника спокусили до спроби створити портрет майбутнього ювіляра. Його твори перекладені іноземними мовами, він - голова літературного клубу "Зубренятко", редактор бібліотечних серій: "Зубренятко", "Літературний Петербург", "Поети Санкт-Петербурга", "Прозаїки Санкт-Петербурга", "Поліграфія творчості", "Земля слов'ян", "Дешева книжка"; голова секції "Література для дітей і юнацтва"; голова Правління Санкт-Петербурзького відділення Спілки письменників Росії.
   Пан Микола невтомно вивчає, перекладає і видає не лише свої та твори колег-кіровоградців, а й європейських та світових літераторів. А вже його власну результативність ні з ким неможливо порівняти! Лише за останній час видав 13 книг, загальним обсягом 3 тисячі 716 сторінок. Можливо, це рекорд Гіннеса? Дещо з цього масиву подарував мені й друзям, у бібліотеки міста та в літературно-меморіальний музей Карпенка-Карого, куди я запросила його торік на 15-річчя музею. Захотілось почерпнути досвіду у такого плодовитого автора-земляка та дізнатись, хто й що є в нього Музою і джерелами такої результативної роботи.
   - Знаю тебе, Миколо, лише третій рік, бо бачимось у час твоїх щорічних зустрічей із місцевими літераторами. Всім нам ти видаєшся успішним, не лише талановитим письменником, а й менеджером і видавцем. Як ти поєднуєш ці іпостасі? Що найдорожче? Ти публічна людина чи відлюдник?
   - Враження від людини - це лише зовнішня оболонка. Я людина активна і раз дав Бог реалізувати себе, гріх ухилятися. Хоч давно пенсіонер (я військовослужбовець), але працюю на двох роботах, не пов'язаних із творчістю. А у вільний час прагну зробити все, що вважаю необхідним і корисним для оточуючого середовища. Що саме? Веду заняття з письменниками в секції "Література для дітей" в Союзі письменників Росії - двічі-тричі в місяць. Ще проводжу зібрання з дитячими письменниками в літературному клубі "Зубренятко". Інтенсивно займаюся редакцією антологій, альманахів, книг і буклетів окремих авторів, якими я опікуюся. Виходить до 40 книг у рік. До десятка своїх книг щорічно складаю і видаю, у половині з них - нові твори. Сам чи з колегами по перу виступаю щороку до 80 разів переважно у дитсадках, школах, дитбудинках. А ще співробітничаю більш ніж з двома десятками композиторів. Разом ми створили понад двісті пісень. Вони є в репертуарі артистів і співаків Петербурга, всієї Росії. Співають їх і музичні колективи різних російських міст, де в мене є чимало співавторів та співвидавців. Тримаю інтернет-зв'язок з колегами з моєї батьківщини - України та із зарубіжжя: Білорусі, Грузії, Таджикистану, Молдови, Польщі, Болгарії, США, Ізраїлю, Німеччини, Швеції та Канади, працюємо над спільними проектами.
   Аби все це встигати, визначаю головне і другорядне в житті. Моя дружина - моя Муза, яку дуже люблю і якою дорожу, вона завжди у мене на першому місці.
   - Як давно література із хобі стала професією, як відбулася зміна місця проживання?
   - Народився 9 серпня 1951 року в Кіровограді на Кущівці. Батько все життя трудився на заводі "Червона зірка", а мама була домогосподаркою, бо дітей у сім'ї було четверо: троє хлопців і сестра. Школа, строкова служба в армії. 25 років - у званні старшого прапорщика в авіації та ракетних військах.
   А щодо творчості... Творив я все свідоме життя, але всі "труди" лягали в шухляду, у кращому випадку - розходилися між друзями. Друкуватися було ніде, бо чверть віку жив далеко від цивілізації. Заочно здобув диплом інженера-електронщика. Не рахуючи періодики, за ті роки видав єдину книжку українською мовою "Зорепад".
   А після виходу на пенсію ми з сім'єю осіли в Ленінграді - Петербурзі, де я й став активно займатись літературою. Моя перша книга російською мовою вийшла там у 1999 році. А за останні десять років видав понад 160 власних книг. Ще опублікувався у колективних виданнях.
  - У твоїх віршах для дорослих і дітей, у перекладах переважає "руський дух", який не затьмарює теми батьківщини. Як тобі вдасться поєднувати "Русь-матушку" і "неньку Україну"?
   - Пишу, як дихаю. Тією мовою, якою вже тепер думаю. Українську призабув трохи, і дух, який нині несу в серці - невіддільний від тем і проблем моєї України і малої батьківщини.
   Я щасливий, що працюю в кількох жанрах кількома мовами. Особливе натхнення - після відгуків удячних читачів. Українська діаспора активно діяла в Петербурзі у 2006-2007 роках. Нині зв'язки з нею частина вихідців з України не підтримує, бо там змінилось начальство і відбувся розкол у поглядах на Україну і Росію.
  - Як у Росії відбувається підготовка та прийом літератора до Спілки письменників? Чи є альтернативні організації?
   - Процедура, як і скрізь: вік не старше 65, талант, свій стиль, 2-3 видані книги, пройдене стажування при секції СПР не менше року-двох... Спілок письменників ліцензованих, тобто - спадкоємців Спілки письменників СРСР, після розпаду країни - дві: Спілка письменників Росії і єврейська, решта 10-12 - самозванці, де відсотків 90 - графомани...
   - Яка у вас книговидавнича, книготоргівельна, бібліотечна політика? Чи дійсний заповіт Миколи Некрасова: "Поэтом можешь ты не быть, но гражданином быть обязан?". Ти особисто до чого більш схильний - до літературної чи громадської діяльності?
   - Усі державні видавництва у свій час збанкрутіли і потрапили до рук інших власників. Колишні провідні друкарні союзного значення (Лениздат, Детгиз, "Малыш") зараз у руках п'ятої колони. Заходиш у книжковий магазин, а там - Барто, Чуковський і т.д. Сьогодні Барто, завтра, післязавтра... Інакше кажучи, сьогодні на обід полуниця, завтра, післязавтра. Через тиждень ви на неї дивитись не схочете. І ось тоді вам запропонують Остера і Успенського. А потім дивується народ: чому онуки вбивають своїх дідів... А може, й тому, що дитячих письменників у Росії, зокрема в Петербурзі, достатньо, але наклади їхніх книг - 100-500 примірників. З накладами до п'яти тисяч тих, хто пише для дітей, можна по пальцях перелічити. А потреби читачів - у десятки й сотні разів більші.
   Заповіт Некрасова - це діло родинне. Хочеш дитину людиною виростити - займайся цим особисто, а завдання держави - якомога більше нафти, газу, алмазів і лісу продати за рубежем. Навіщо ж вкладати гроші в довгострокові проекти? Краще їх за рубежем у банках для себе приберегти. Росіян по духу і крові в нашому уряді вдень з вогнем не знайти. Я не націоналіст, але хочу, щоб кожен, хто живе на цій території, був громадянином не лише за паспортом, але й по правді свого життя.
  - Чим збираєшся ознаменувати свій ювілейний рік? Ми в Кіровоградському міському літературно-меморіальному музеї І.К.Карпенка-Карого запланували у вересні створити виставку та провести твій авторський вечір. А перед тим твоя творчість знайде місце на розгорнутій виставці наших земляків, які живуть у діаспорі, - "Нашого цвіту - по всьому світу!". А ти чи збираєшся з колегами-земляками й далі видавати спільні збірки поезії для дорослих і для дітей, типу вже виданого тобою альманаху за співавторства петербуржців та кіровоградців "Мы все из колыбели с названьем светлым - Русь"?
   - Ми виграли чергові гранти на видання низки антологій. Зокрема, вже вийшли: "Антология военной поэзии", "Антология поэзии Союза писателей России", "Антология поэзии подводников". Цього року будуть видані: двотомник "Антология поэзии Литобъединений", "Антология детской поэзии", "Антология юмора", "Антология короткого рассказа", "Антология Запретного слова". І ще шість-вісім антологій заплановано на 2012-2014 роки. Я готую книгу для дітей, українською мовою, яку ти, Тоню, переклала з російської.
  - Що і кого любиш в житті, мистецтві, чи є хобі?
   - В дитячій літературі віддаю перевагу Маршаку, Толкієну, Сахарнову, Серову; в дорослій - Єсеніну, Рубцову, Шевченку, Сосюрі, В.Федорову, М.Дудіну; в класичній музиці - Чайковський, Бах; в рок-музиці - Юрайя Хип, Дип Перпл, Йес та багато інших старих груп; з наших, із виконавців народних пісень і романсів - Олег Почурін, Євгенія Смольянінова. А яке в мене хобі? Люблю виступати перед дітьми зі своїми віршами. Слава Богу, сьогодні мене хочуть бачити і чути.