Ім'я нашого земляка Сави Овсійовича Голованівського - поета, прозаїка, драматурга, публіциста, перекладача - відоме багатьом. В його творчому доробку майже шістдесят книг, у яких - ліричні поезії, балади, ліро-епічні та драматичні поеми, п'єси, романи. У його активі також і новели, оповідання, публіцистика, велика кількість перекладів і переспівів з вітчизняної та світової поетичної класики.
  С.Голованівський народився 29 травня 1910 року в селі Єлизавєтградці (нині - Олександрівського району) в родині робітника млина. Закінчив семирічку, профтехнічну школу та Одеський сільськогосподарський інститут.
  У двадцяті роки вийшли його перші збірки поезій "Кіньми залізними", "Одверто", "Василь Найда", "Рапортую", "Книга поем", "Так починалася пісня", "Фронтовики", головною темою яких була героїка громадянської війни.
  Згодом, уже в тридцяті, Сава Голованівський, один з наймолодших учасників Першого Всесоюзного з'їзду радянських письменників, продовжує плідно працювати на ниві літератури.
  З'являються не тільки нові вірші, а й балади, поеми, пісні, які увійшли до збірок "Тисяча друзів", "Дружба мого покоління", "Зустріч Марії", "Перша книга", "Вибране", "Книга визнань", "З листів про дорогу".
  У цей період Голованівський звернувся і до драматургії, 1934 року він написав першу п'єсу "Смерть леді Грей", а у 1939 році - драматичну поему "Поетова доля", присвячену 125-річчю від дня народження Т.Г.Шевченка. Постановка цієї п'єси в Київському театрі ім. І.Франка стала справжньою подією театрального життя України.
  З перших днів війни з фашистами Сава Голованівський пішов на фронт військовим кореспондентом. Як воїн і поет Сава Овсійович пройшов фронтові дороги з честю. Мав два поранення, отримав нагороди, серед яких - ордени Червоного Прапора та Вітчизняної війни II ступеня, медалі... Приніс із фронтових доріг і нові твори - бойові, закличні, пристрасні поезії, нариси, кореспонденції. Вміщувані у фронтовій пресі, вони були насичені безпосереднім вражейням з полів жорстоких битв.
  Тоді ж, під час війни, особливої популярності набула його "Пісня про мою Україну", покладена на музику композитором І. Віленським. Опублікована у газеті "Червона Армія", де працював поет, вона швидко облетіла фронти:

  Я вірив, ще ворог тебе не поборе,
  і ворог тебе не зборов, -
  він ще відповість за гірке твоє горе
  і кров'ю заплатить за кров...

  У роки війни світ побачили нові поетичні збірки Сави Голованівського "Поєдинок", "Книга воїнів", "Крапля крові", російською мовою вийшли збірки віршів "Мсти, вони", "Грозен Днепр", "Искупление мужеством", "На запад идут батальоны".
  Коли прийшов день Перемоги і поет повернувся до рідної домівки, настав мас плідної і різномаїтої творчої праці. Але, починаючи з 1948 по 1953 роки, коли в країні велася боротьба з "космополітами", Сава Голованівський потрапив в їх число. Це був найважчий період у житті письменника, але він мужньо продовжував працювати на ниві літератури. Згодом одна за одною з'явилися збірки його поезій, вийшли й перші епічні геюри - романи "Тополя на тому березі" та "Корсунь". Письменник розповів про врятування від остаточного знищення фашистами Дніпрогесу. В повоєнні роки Сава Овсійович чимало працював і як драмагург. Він створив нові п'єси "Сонячна сторона", "Перший грім", "Істина дорожче", "Дальня луна", "Тінь минулого дня", в яких оспівує людську мужність, стійкість та любов за всіх часів - від декабристів і народовольців до сучасників. Ці п'єси йшли на сценах театрів України та за її межами.
  Перу Сави Голованівськогс належать і книги статей "Часопис", "Від нашого кореспондента", "Меморіал". Окремі його твори перекладено російською, польською, чеською, німецькою, англійською та іншими мовами.
  Багато зробив письменник у галузі художнього перекладу. Голованівський перекладав твори О.Пушкіна, М.Некрасова, Байрона, Гете, Гейне, Гюго, Міцкевича, Словацького, В.Маяковського та багатьох інших відомих поетів.
  Його творча спадщина велика та різнопланова, вона засвідчує широкий діапазон творчих інтересів автора. Його завжди приваблювали багатогранні прояви людської особистості. Він незмінио прагнув живим словом брати участь у справах сучасників.
  Пішов з життя Сава Овсійович Голованівський 7 травня 1989 року.